Едмунд Гілларі

Е́дмунд Персіва́ль Гі́лларі (англ. Sir Edmund Percival Hillary; 20 липня 1919 — 11 січня 2008) — альпініст із Нової Зеландії. У 1953 разом з непальським шерпом Тенцингом Норгеєм вперше досяг вершини найвищої гори світу, Евересту[15]. Їхній подвиг був присвячений коронації Єлизавети Другої. Пізніше англійська королева провела героя в лицарі.

Едмунд Гілларі
англ. Edmund Percival Hillary[1][2]
Народився	20 липня 1919(1919-07-20)[3][4][…] Окленд, домініон Нова Зеландіяd, Британська імперія[3][5][6]
Помер	11 січня 2008(2008-01-11)[7][8][…] (88 років) Окленд-сітіd[9][10] ·гострий інфаркт міокарда
Поховання	Хауракі
Країна	Нова Зеландія[11][12][13]
Національність	Англо-новозеландці
Діяльність	мандрівник-дослідник, філантроп, бджоляр, дипломат, автобіограф, альпініст
Alma mater	Оклендська початкова школа і Університет Оклендуd
Знання мов	англійська[4]
Учасник	Друга світова війна
Посада	посол Нової Зеландії в Непаліd
Батько	Percival Augustus Hillaryd[14]
Мати	Gertrude Clarkd[14]
У шлюбі з	Джун Малгруd і Луїза Марі Розd
Діти	Пітер Гілларіd
Автограф
Нагороди	Медаль Заступниківd (1958) Велика золота медаль за дослідження (1955) New Zealand Sports Hall of Famed honorary doctor of the University of Waikatod (2006)
IMDb	ID 0384804
Медіафайли у Вікісховищі

Відтоді на найвищій точці світу станом на 2008 рік побувало понад 1200 чоловік із 64 країн світу.

У 1957–1958 роках Гілларі спільно з британським дослідником В.Фуксом керував першою санно-гусеничною Трансантарктичною експедицією Співдружності, що перетнула Антарктиду, і став першою людиною після Скотта, що досягли по суходолу Південного полюса 3 січня 1958.

Він також був керівником низки інших знаменитих експедицій до Гімалаїв і на льодовому континенті.

У 1975 році в його житті відбулася трагедія — в авіаційній катастрофі загинули дружина і 15-річна дочка. Невеличкий літак летів з Катманду, столиці Непалу, прямуючи в район, де Гілларі мав намір відкрити школу альпіністів. Переживши біду, Гілларі не зневірився, знайшов у собі сили і повністю присвятився роботі з підготовки нових альпіністів. Незважаючи на похилий вік, навіть в останні роки життя проводив приблизно по шість місяців в роз'їздах, щоб особисто проконтролювати в різних країнах виконання задуманих ним проектів і поповнити фонд, який сам заснував. У цьому йому допомагав син Пітер, що також захопився альпінізмом.

Гілларі кавалер Ордена підв'язки, лицар-командор ордена Британської імперії.

На його честь названо астероїд 3130 Гілларі[16], також його портрет зображений на банкоті номіналом 5 новозеландських доларів.