Окленд (Нова Зеландія)

О́кленд (англ. Auckland, маорі Tāmaki-makau-rau) — найбільше місто Нової Зеландії з населенням приблизно 1,3 мільйона осіб, при тому, що населення всієї країни становить приблизно 4,1 мільйона. Територія, яку займає Великий Окленд, є найбільшою урбанізованою частиною Нової Зеландії. Географічно та адміністративно до складу Великого Окленда входять: Окленд-Сіті (Auckland City) — центральна і найбільш урбанізована частина міста, Норт-Шор, Манукау, Вайтакере, а також урбанізовані частини районів Папакура (Papakura District), Родні (Rodney District) і Франклін (Franklin District).

Окленд
англ. Auckland
маорі Tāmaki-makau-rau
Герб Окленду
Окленд
Основні дані
36°51′00″ пд. ш. 174°47′00″ сх. д.
Країна  Нова Зеландія
Регіон Окленд
Столиця для Окленд і Colony of New Zealandd
Засновано 1788
Статус міста 1842
Площа 1,086 км²
Населення 1 333 300 осіб (2009)
· густота 1,277 осіб/км²
Висота НРМ 196  м
Офіційна мова англійська
Назва мешканців англ. Aucklander
Міста-побратими Гуанчжоу (17 лютого 1989)[1][2][3], Лос-Анджелес (1971)[1][3][4], Брисбен (1988)[1][3], Пусан (22 квітня 1996)[1][3], Фукуока (1986)[1][3], Гамбург (2007)[1][3][5], Голвей (2002)[1][3][6], Тайчжун (1996)[1][3], Пхохан (2008)[1][3], Нанді (Фіджі) (2006)[1][3], Уцуномія (1982)[7][8][…], Район Сінаґава (1993)[1][3], Какоґава (1992)[1][3], Томіока (1983)[1][3], Ціндао (2008)[1][3], Нінбо (1998)[1][3], Консепсьйон, Острови Кука (2012)[1][3], Самоа (2012)[1][3], Тонга (2012)[1][3]
Телефонний код (+64) 09
Часовий пояс +12
GeoNames 2193733
OSM ↑2094141 ·R (Окленд)
Поштові індекси 0600–2699
Міська влада
Мер міста Філ Гофф
Вебсайт www.aucklandcouncil.govt.nz
Мапа
 Окленд у Вікісховищі

Історія

Маорійський період

Маорі почали селитися в цих місцях практично відразу після свого прибуття до Нової Зеландії близько 800 років тому. Зручні бухти і родючі землі робили цю місцевість вкрай привабливою. Практично на всіх вулканах і височинах були побудовані укріплені поселення — па (Pa). У момент свого піку, чисельність маорі в цьому регіоні сягала 20 000. Однак до моменту появи тут перших європейців чисельність маорі значно знизилася в результаті постійних міжплемінних воєн і міграцій. Тому перші англійські поселенці знайшли ці місця щодо малозаселених.

Початок європейського заселення
Оклендський порт (гравюра 1857 року)
вулиця Королеви (гравюра 1889)

Капітан Джеймс Кук відвідав ці місця під час свого плавання до берегів Нової Зеландії в 1769, і хоча він не помітив бухти Вайтемата, він, тим не менш, залишив після себе кілька назв. Острови Літтл-Барр'єр і Грейт-Барр'єр носять назви, дані їм великим мореплавцем. У 1820 Самюель Марсден (Samuel Marsden) став першим європейцем, який обстежив затоку Хаураки. Перше постійне поселення європейців з'явилося тут в 1833 році в районі Варкворт (Warkworth), де була влаштована лісопильня. Через деякий час сюди прибули перші місіонери[9].

Поворотною точкою в історії міста можна вважати 1840 рік. В цьому році був підписаний договір Вайтангі, і незабаром після цього капітан Вільям Хобсон (William Hobson), згодом перший губернатор Нової Зеландії, був запрошений місцевими вождями заснувати в цих місцях столицю нової колонії. Хобсон заснував нове поселення на південному березі бухти Вайтемата, яке згодом стало тимчасовою столицею нової колонії. Церемонія закладання першого каменя відбулася 1 вересня 1840 року. Хобсон назвав нове поселення на честь Джорджа Едена (George Aden), першого Графа Оклендського, свого друга і безпосереднього начальника, який був у той час губернатором Індії і всіх східних колоній Великої Британії. Королева Великої Британії схвалила цю назву 26 листопада 1842 року[10].

Розвиток міста
Окленд на початку 1950-х

З самого початку основний потік європейських поселенців ішов до Нової Зеландії через Окленд. У перші роки основну їх частину складали жителі Нового Південного Уельсу в Австралії, проте вже в початку 1842 сюди почали прибувати кораблі з поселенцями безпосередньо з Великої Британії. З 1853 до моменту скасування цієї адміністративної одиниці в 1876 році Окленд був центром Провінції Окленд.

У зв'язку з бурхливим розвитком Південного острова і різким зростанням чисельності населення, через деякий час столиця була перенесена в Порт-Ніколсон, відомий зараз як Веллінгтон, де вона залишається по сьогоднішній день. Це місце безсумнівно має більш вигідне географічне положення, знаходячись практично в самому центрі країни.

Однак Окленд продовжував залишатися економічною столицею Нової Зеландії. Золота лихоманка в країні і, зокрема, відкриті родовища золота на півострові Коромандел, послужили основною причиною бурхливого зростання населення міста в кінці XIX століття.

20-е століття

У період Першої та Другої світових воєн в місті розташовувалася одна з основних військово-морських баз Великої Британії в південнотихоокеанському регіоні. Крім того, у роки Другої світової війни тут дислокувався досить великий військовий контингент США.

Розвитку міста сприяло розширення мережі залізничних, а потім і автомобільних доріг. Споруда моста, що з'єднує північний і південний берега бухти Вайтемата, дала можливість розвивати північні передмістя, і, по суті, дозволила з'єднати розрізнені райони в величезний мегаполіс.

Населення продовжувало зростати в основному за рахунок еміграції. Однак поступово кількість переселенців, які прибувають сюди не з Британських островів, переважає і це поступово зробило Окленд воістину космополітичним містом. В даний час в Окленді проживає найбільша полінезійська громада в світі, і це робить місто неофіційною столицею Полінезії[11].

Географія

Місто розташоване на Північному острові Нової Зеландії на величезному плато. Його оточують два гірських хребта, три морські бухти, у його межах розташовані 48 вимерлих вулканів і більше 50 островів. Територія Окленда лежить між затокою Хаураки з боку Тихого океану на сході, невисоких гір Хану на південному сході, бухтою Манукау на південному заході і гір Вайтакере на заході і північному заході[12].

Вулкани
Вулканічний острів Рангітто. Вигляд з Ахіллес-Пойнта

Окленд розташований на території Оклендського вулканічного району. В його межах знаходяться приблизно 48 вимерлих вулканів, що збереглися до наших днів у вигляді гір, озер, лагун і островів. Багато з цих вулканів, більшість з яких зруйновано в результаті ерозії або діяльності людини, оточені великими полями застиглої лави.

Останнє і найбільш сильне вулканічне виверження, у результаті якого утворився острів Рангітото, було приблизно 1000 років тому. Близько 700 років тому відбулося повторне виверження, під час якого було знищено поселення маорі на прилеглій острові Мотутапу. Розміри Рангітото, його правильні пропорції, вигідне розташування при вході в бухту Вайтемата роблять цей вулканічний острів однією з основних природних пам'яток Окленда[13].

Акваторія Окленда
Вітрильні судна на пляжі Такапуна на Північному березі Окленда

Окленд розташований на перешийку шириною менше 2 кілометрів в найвужчому місці, між затокою Мангер з боку Тасманового моря і рікою Тамакі з боку Тихого океану. Цей перешийок в межах урбанізованих районів омивається водами двох бухт. Бухта Вайтемата знаходиться на півночі, у східній частині вона примикає до затоки Хаураки. Південний берег перешийка межує з бухтою Манукау, яка через вузьку протоку в західній частині з'єднана з Тасмановим морем. Це один з небагатьох міст світу, який має вихід до двох бухт, які належать до різних морях.

Береги обох бухт з'єднані між собою декількома мостами. Найбільш відомим є Оклендський міст (Auckland Harbour Bridge), що перетинає бухту Вайтемата в західній частині Центрального ділового району Окленда. У південній частині міста міст Манукау перекинутий через однойменну бухту. З цього мосту проходить дорога, що з'єднує центральну частину міста з Міжнародним Аеропортом Окленда.

Кілька островів, розташованих в акваторії затоки Хаураки, управляються адміністрацією Центрального Окленда, хоча офіційно їх територія не входить в територію Великого Окленда. Найбільш щільно населені частині острова Вайхікі функціонують практично як звичайні міські райони, у той час як численні дрібні острови, розкидані навколо Окленда, використовуються в основному в якості природних заповідників і місць відпочинку.

Культура

Заклади культури

Населення
Етнічні групи населення по країнах (2013)[14][15]
КраїнаНаселення
74,940
65,385
43,410
39,087
35,586
30,612
19,950
19,470
18,621
18,117
Етнічні групи населення міста2001 (%)[16]2001 (жителів)2006 (%)[17]2006 (жителів)
Європейці66.9684,23756.5698,622
Вихідці з островів Тихого океану14.9152,50814.4177,936
Вихідці із країн Азії14.6149,12118.9234,222
Маорі11.5117,51311.1137,133
Араби/Латиноамериканці/Негриn/an/a1.518,555
Інші1.313,4550.1648
'Новозеландці'n/an/a8.099,258
Всього назвавших етнічну приналежність1,022,616 (individuals)1,237,239 (individuals)

Освіта
Годинникова ратуш Оклендського університету збудована в 1926 році

Коледжі

Університети Окленда
  • Університет Окленда;
  • Оклендський Теxнологічний Університет;
  • Університет Массей;

Школи Окленда

На початок 2012 року в Окленді налічувалося 340 початкових шкіл, 80 середніх шкіл та 29 об'єднаних шкіл, у яких є початкові та середні відділення. У цих школах проходили навчання близько 250 тисяч учнів.

Більшість шкіл належить державі, проте 39 шкіл є приватними, а 63 — частково державними. У більшості шкіл Окленду є змішаними (хлопчики і дівчатка навчаються разом), однак існує невелика кількість роздільних жіночих і чоловічих шкіл.

Шкільна система побудована за зональним принципом. Для навчання в школі учні мають проживати в зоні, визначеної для цієї школи. Цей принцип не поширюється на приватні школи.

Спорт

На регулярній основі в Окленді відбуваються спортивні події:

  • Heineken Open — чоловічий професійний тенісний турнір на відкритих кортах з твердим покриттям. Турнір відноситься до категорії АТР 250.
  • ASB Classic — міжнародний жіночий професійний тенісний турнір на відкритих кортах з твердим покриттям.
  • Оклендський марафон — марафон, що проходить в Окленді в жовтні або на початку листопада. Основною особливістю забігу є перетин Оклендської бухти по Оклендському мосту, який піднімається в найвищій точці на висоту в 33 метри над рівнем моря. Заплив через Оклендську бухту. Забіг «уздовж берега».

Крім того, в Окленді проводилися такі найважливіші міжнародні змагання і турніри: Ігри Британської імперії 1950-го року, 14-ті Ігри Співдружності націй 1990-го року.

В 2000 і 2003 роках в акваторії, прилеглої до Окленду проходили фінальні гонки Кубка Америки з вітрильного спорту. У 2011 році Окленд приймав у себе кілька ігор відбулося знову Зеландії Світового чемпіонату з регбі, у тому числі в місті проходили напівфінал та фінал чемпіонату. У жовтні 2012 року в місті пройшов Гранд-фінал світових серій з триатлону.

Клімат

Окленд розташований в зоні помірного океанічного клімату, що характеризується теплим, вологим літом і прохолодною дощовою зимою.

Це найтепліший великий населений пункт в Новій Зеландії, і протягом останніх трьох років[коли?] Окленд також є найсонячнішим містом країни; в середньому на рік тут припадає 2170 сонячних годин.

Середня максимальна денна температура лютого і липня складає 23,7 °C і 14,5 °C відповідно. Абсолютний максимум температури, зафіксованої в Окленді, становить 30,5 °C, а абсолютний мінімум — -0,5 °C. Дощі йдуть в Окленді майже цілий рік, і середньорічна кількість опадів досягає 1240 мм, які припадають на приблизно 137 дощових днів. Кліматичні умови не однакові в різних частинах міста, що визначається насамперед близькістю гір та океану.

Сніг — вкрай рідкісне явище в Окленді: за всю історію метеоспостережень снігопади фіксувалися лише двічі — 27 липня 1939 і 15 серпня 2011 рр.

Особливістю клімату міста, як і майже всієї Нової Зеландії, є висока вологість повітря. Це зумовлено як географічним положенням (місто з усіх боків оточене водою), так і значною кількістю опадів. Висока вологість проявляється в частих туманах і низькій хмарності. Саме через високу вологість перепади температури повітря сприймаються особливо гостро. Влітку, навіть за температури трохи більше 25 °C, у місті стає дуже задушливо. Рятує лише свіжий вітер, що дме з прилеглих гір і океану. У зимові місяці картина змінюється на протилежну: навіть не дуже низькі температури здатні викликати відчуття пронизливого холоду.

Слід також зазначити, що погода в Окленді дуже мінлива. Прогнозами погоди можна вірити тут лише з певною натяжкою. У розмовах з приїжджими місцеві жителі часто кажуть: «Якщо вам не подобається погода в Окленді — почекайте 10 хвилин». В цьому відношенні погода в місті досить точно копіює погоду в Мельбурні та Ванкувері[18].

Клімат Оклендського аеропорту (1981—2010, рекордні значення: 1962–2015)
Показник Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру Рік
Абсолютний максимум, °C 30,0 30,5 29,8 26,0 24,6 23,8 19,0 20,6 22,0 23,6 25,9 28,3 30,5
Середній максимум, °C 23,1 23,7 22,4 20,1 17,7 15,5 14,7 15,1 16,5 17,8 19,5 21,6 19,0
Середня температура, °C 19,1 19,7 18,4 16,1 14,0 11,8 10,9 11,3 12,7 14,2 15,7 17,8 15,2
Середній мінімум, °C 15,2 15,8 14,4 12,1 10,3 8,1 7,1 7,5 8,9 10,4 12,0 14,0 11,3
Абсолютний мінімум, °C 5,6 8,7 6,6 3,9 0,9 −1,1 −3,9 −1,7 1,7 −0,6 4,4 7,0 −3,9
Норма опадів, мм 73.3 66.1 87.3 99.4 112.6 126.4 145.1 118.4 105.1 100.2 85.8 92.8 1210.7
Кількість сонячних годин 228,8 194,9 189,2 157,3 139,8 110,3 128,1 142,9 148,6 178,1 188,1 197,2 2003,1
Кількість дощових днів 8,0 7,1 8,4 10,6 12,0 14,8 16,0 14,9 12,8 12,0 10,3 9,3 135,7
Вологість повітря, % 79.3 79.8 80.3 83.0 85.8 89.8 88.9 86.2 81.3 78.5 77.2 77.6 82.3
Джерело: NIWA Climate Data[19], CliFlo[20]

Зовнішні зв'язки

Міста-побратими


Панорама міста

Уродженці

Див. також
  • Vero Centre — найвищий хмарочос Нової Зеландії, розташований в Окленді.
  • ANZ Centre — хмарочос в Окленді.
  • 19620 Окленд — астероїд, названий на честь міста.
  • 23988 Маунґакіекіе — астероїд, названий на честь Пагорба Одного дерева (англ. One Tree Hill; маорі Maungakiekie (Маунґакіекіе)), розташованого в Окленді.

Примітки
  1. http://www.aucklandcouncil.govt.nz/EN/AboutCouncil/globalpartnerships/Pages/globalpartnershipshome.aspx
  2. http://www.gzwaishi.gov.cn/Item/3970.aspx
  3. https://www.aucklandcouncil.govt.nz/about-auckland-council/our-partnerships/Pages/international-relations.aspx
  4. https://sistercities.lacity.org/html/02.html
  5. https://www.hamburg.de/pressearchiv-fhh/4004676/2013-06-10-pr-auckland-und-hamburg2/
  6. https://www.galwaycity.ie/town-twinning-information#3
  7. Our global partner cities
  8. http://www.city.utsunomiya.tochigi.jp/gaiyo/shimai/kokusaikoryu.html
  9. Auckland, the Capital of New Zealand — Swainson, William, Smith Elder, 1853(англ.)
  10. Russell Stone (2002). From Tamaki-Makau-Rau to Auckland. University of Auckland Press. ISBN 1-86940-259-6(англ.)
  11. «Auckland Now». Royal Commission on Auckland Governance.(англ.)
  12. Auckland Council (2012). Draft Long-term Plan 2012—2022. p. 13.(англ.)
  13. Ian E.M. Smith and Sharon R. Allen. Auckland volcanic field geology. Volcanic Hazards Working Group, Civil Defence Scientific Advisory Committee. Retrieved 30 March 2013. Also published in print as Volcanic hazards at the Auckland volcanic field. 1993.
  14. 2013 Census QuickStats about culture and identity – data tables. Статистичні дані Нової Зеландії. 15 квітня 2014. Архів оригіналу за 29 січня 2016. Процитовано 29 січня 2016.
  15. Birthplace (detailed), for the census usually resident population count, 2001, 2006, and 2013 (RC, TA) – NZ.Stat. Statistics New Zealand. Процитовано 16 серпня 2014.
  16. 2001 Regional Summary(англ.). Архів оригіналу за 8 березня 2007. Процитовано 13 червня 2009.
  17. 2006 Regional Summary Tables by Regional Council(англ.). Архів оригіналу за 17 березня 2008. Процитовано 13 червня 2009.
  18. Auckland Climate. National Institute of Water and Atmospheric Research. (англ.)
  19. Auckland 1981–2010 averages. NIWA. Процитовано 13 грудня 2015.
  20. CliFLO – National Climate Database. NIWA. Процитовано 13 грудня 2015.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.