Едуард Ласкер (політик)

Едуард Ласкер (нім. Eduard Lasker; 14 жовтня 1829(18291014), Яроцин — 5 січня 1884, Нью-Йорк) — німецький юрист і політик. Речник лібералізму та лідер лівого крила Національно-ліберальної партії, яка представляла професіоналів середнього класу та інтелігенцію. Сприяв об'єднанню Німеччини протягом 1860-х років і зіграв важливу роль у кодифікації німецького юридичного кодексу. У 1881 році Ласкер вийшов з Національно-ліберальної партії і допоміг створити нову німецьку партію «Вільна думка».[4]

Едуард Ласкер
нім. Eduard Lasker
 
Народження: 14 жовтня 1829(1829-10-14)[1][2][…]
Яроцин, Ґміна Яроцин, Яроцинський повіт, Великопольське воєводство, Польща
Смерть: 5 січня 1884(1884-01-05)[1][2][…] (54 роки)
Нью-Йорк, штат Нью-Йорк, США[3]
Країна: Королівство Пруссія
Освіта: Вроцлавський університет
Партія: Націонал-ліберальна партія (Німеччина) і Liberal Uniond

 Медіафайли у Вікісховищі

Роботи у  Вікіджерелах

Біографія
Лідери Націонал-ліберальної партії. Верхній ряд: Вільгельм Вехренфеннинг, Едуард Ласкер, Генріх фон Трейчке, Йоганнес фон Мікель. Нижній ряд: Франц фон Роггенбах, Карл Браун, Рудольф фон Гнейст, Людвіг Бамбергер

Едуард Ласкер народився 14 жовтня 1829 року в Яроцині[5] в єврейській родині. Його батько Данило Ласкер шанований у місті купець і вів життя ортодоксального єврея. У батьківському домі Ласкер навчався єврейській мові, а потім став вивчати загальні предмети, мріючи з часом стати лікарем. Однак по закінченні гімназії Ласкер вирішив вступити не на медичний, а на юридичний факультет Вроцлавського університету[6].

Під час революції 1848 року вступив добровольцем в студентський Академічний легіон і бився у Відні на барикадах[7].

По закінченні революції Ласкер служив у берлінському міському суді, а після трирічної відставки (1870—1873) перейшов у прусський адміністративний суд.

У 1861—1864 рр. він надрукував у «Deutsche Jahrbücher» ряд статей, присвячених прусській конституції («Zur Verfassungsgeschichte Preussens», Лейпциг, 1873).

Німецька прогресивна партія виставила його своїм кандидатом на виборах 1865 року в прусський ландтаг, де Ласкер засідав до 1879 року[8].

У рейхстаг Едуард Ласкер був обраний у 1867 році і залишався в ньому безперервно до самої смерті.

Проте, незабаром він розійшовся з прогресистами і став одним з чільних лідерів нової, націонал-ліберальної партії Німеччини.

У 1880 році Ласкер відокремився від націонал-ліберальної партії і утворив так звану сецесію. Злиття сецесії з прогресистами, до якого прагнув Ласкер, відбулося вже після його смерті.

Едуард Ласкер помер 5 січня 1884 року у Нью-Йорку[9], похований у столиці Німеччини[6].

Примітки
  1. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. Encyclopædia Britannica
  3. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118569848 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  4. Harris, James F. (1984). A Study in the Theory and Practice of German Liberalism: Eduard Lasker, 1829–1884. University Press of America. с. 17. ISBN 0819141747.(англ.)
  5. В «ЄСБЕ», ймовірно помилково, місцем народження Ласкера зазначено Познань.
  6. Лозинский С. Г. Ласкер, Эдуард // «Еврейская энциклопедия Брокгауза и Ефрона». — 1908—1913. (рос.)
  7. Baumbach, Rickert, Haenel und Gneist, «L.» (Штутгарт 1884).
  8. Heinrich Joachim Gehlsen. Das Buch vom «großen» Lasker oder Leiden und Freuden einer schönen Mannes — Seele. Kritisch — logisch — dramatische Glosse. Commissionsverlag. Springer'schen Buchhandlung, Berlin; Bernhard Hermann, Leipzig 1874/1875
  9. Ernest Hamburger. Juden im öffentlichen Leben Deutschlands. Regierungsmitglieder, Beamte und Parlamentarier in der monarchischen Zeit 1848—1918. In: Schriftenreihe wissenschaftlicher Abhandlungen des Leo Baeck Instituts. Band 19. Mohr Siebeck Verlag, Tübingen 1968
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.