Екологічно чисті продукти

Маркування 'Екологічно чистих продуктів
США
Європейський Союз

Коли йдеться про органічну продукцію й розвиток її ринків, надзвичайно велику роль відіграє «органічна» гарантійна система, що включає спеціалізовані інспекційні та сертифікаційні органи. Ця система в своїй діяльності використовує як правові норми, що встановлюють обов'язкові вимоги в рамках державного регулювання, так і певні визначені стандарти, які є добровільними угодами — результатом досягнення визначеного консенсусу споживачів і виробників товарів і послуг. У сучасному світі переважає тенденція заміни правових норм щодо органічної продукції стандартами, оскільки останні є простішими в застосуванні й легше піддаються міжнародній гармонізації, а також через політику дерегулювання, до якої вдаються в багатьох країнах.

Система інспекції екологічно чистої продукції в більшості країн ЄС є мішаною — державно-приватною. Державні органи здійснюють акредитацію приватних сертифікаційних установ та нагляд за їх діяльністю. Ті, своєю чергою, контролюють виробників сільгосппродукції та переробні підприємства й сертифікують їхню продукцію згідно з тими або іншими «органічними» стандартами, що повинні бути узгоджені з базовими стандартами Міжнародної Федерації органічного сільськогосподарського руху IFOAM. Експорт органічної продукції в ЄС з інших країн передбачає обов'язкову наявність сертифіката, виданого акредитованою в ЄС сертифікаційною установою.

У такий спосіб ця гарантійна система (сертифікації, інспекції та маркування) забезпечує відповідність органічним стандартам усього процесу сільськогосподарського виробництва й переробки до рівня кінцевої продукції, включно з її пакуванням, маркуванням та доставкою споживачам. З 1 липня 2012 року для усієї пакованої органічної продукції, виробленої на території ЄС, обов'язковим є нанесення на упаковку спеціального уніфікованого логотипу, паралельно з яким можуть розміщуватися приватні, регіональні або національні логотипи органічної продукції. Уніфікований логотип органічної продукції, прийнятий в ЄС, на добровільних засадах також може використовуватися для маркування органічних продуктів не розфасованих для кінцевого споживача, а також для органічних продуктів, що імпортуються на територію ЄС з третіх країн[2].

В Україні вже є понад 120 «органічних» господарств, проте переважна частина з них сертифікована іноземними сертифікаційними компаніями відповідно до європейських «органічних» стандартів. Українськими учасниками органічного руху, за підтримки Швейцарського агентства зі співробітництва та розвитку (SDC) та Швейцарського державного секретаріату з економічних питань (SECO) створено національний сертифікаційний орган — «Органік Стандарт». Триває робота з підготовки проекту Закону України «Про органічне виробництво», який має регулювати всю діяльність з органічного виробництва[3].

За останніми даними Міністерства сільського господарства США (USDA) на органічні продукти всіх видів припадає 3% від загального обсягу американського ринку, а в європейських країнах цей показник коливається від 1% до 7%.

Японія традиційно є лідером органічного ринку серед країн Азії. Щороку зростає культура органічного харчування в Китаї, Таїланді, Сінгапурі, Малайзії та Індії оскільки споживачі стають більш платоспроможними. Наприклад, органічний ринок Індії за останні два роки зріс на 200%.

Країни, що розвиваються, повільніше просуваються в даному напрямку, тому що за високу якість потрібно витратити чималі кошти. Екологічно чисті фрукти, овочі, м'ясо і молоко зазвичай набагато дорожчі. У Китаї ціни на «еко-продукти» можуть перевищувати ціни неорганічних продуктів до 700%.

На кінець 2009 року сільськогосподарські площі під органічними господарствами становили близько 270 тис. га, що вдвічі більше, ніж 6—7 років перед тим. За цим показником Україна 2009 року зайняла 21-е місце у світі. Водночас велика частина сертифікованих органічних продуктів, вироблених в Україні, йде на експорт. Через це насичення внутрішнього ринку цією продукцією недостатнє. Зокрема, це пов'язано з тим, що більшість української органічної продукції — це сировина для виробництва кінцевого продукту (зерно, бобові, олійні культури). Тільки в останні роки почало активно розвиватися органічне рослинництво — вирощування овочів, фруктів, ягід, розвиватися переробка цієї продукції (є вже перші українські сертифіковані крупи, повидло, соки, сиропи, сухофрукти, чаї, м'ясні продукти тощо)[4].

У зв'язку з тим, що в Україні довго не приймається закон про органічне виробництво, в країні не має вітчизняних правил, за якими сертифікують виробників органічної продукції. Органи сертифікації орієнтуються на європейське регулювання, правила сертифікації і маркування.

Дослідження Федерації органічного руху України свідчать, що сучасний внутрішній споживчий ринок органічних продуктів в Україні почав розвиватись з 2006–2007 рр., склавши в 2008 році 600 тис. євро, 2009 — 1,2 млн євро, 2010-го цей показник зріс до 2,4 млн євро, а в 2011 р. — до 5,1 млн євро.[5].

У Міністерстві сільського господарства США органічні продукти харчування описують як: «Органічне м'ясо, птиця й молочні продукти походять від тварин, які не отримували антибіотиків або гормонів росту. Органічні продукти вирощують без використання більшості традиційних пестицидів, добрив із синтетичними складниками або мулом стічних вод, біоінженерії чи іонізуючої радіації». Тобто «органічні продукти харчування» цілком законно можуть вирощувати з використанням традиційних пестицидів, хоча й не всіх (тобто тих, що чітко регламентовані у відповідних нормах/стандартах).[12]

Європейське законодавство та базові міжнародні стандарти стосовно органічного виробництва й переробки продукції, прийняті IFOAM (Міжнародна Федерація органічного сільськогосподарського руху), дозволяють використання харчових добавок (наприклад, E—153, E—170, E—200 тощо)[13][14].

У звіті Consumers Union Research Team Shows: Organic Foods Really DO Have Less Pesticides, оприлюдненому 2002 року, йшлося про те, що вміст залишків пестицидів в органічних продуктах становив 30% від їхнього вмісту в традиційних продуктах [15]. У США моніторинг залишків пестицидів у продуктах харчування здійснюють, керуючись Програмою даних щодо пестицидів (Pesticide Data Program), яка входить до зведення законів МСГ США. У звіті цієї служби від 2005 року записано: «Дані свідчать, що 29,5% усіх перевірених зразків органічних продуктів не містили пестицидів, у 30% виявили залишки одного пестициду, у 40 — більше одного». Ціла низка подальших досліджень різних наукових установ засвідчила, що 25% органічних продуктів харчування містять залишки пестицидів. Згідно зі стандартами органічного землеробства, не можна використовувати синтетичні пестициди, але дозволено застосовувати специфічні пестициди, одержані з рослин[12].

Агенція США з охорони довкілля нарахувала 195 зареєстрованих речовин-біопестицидів тваринного, рослинного або мінерального походження, які також є токсичними і які використовують у 780 продуктах. Біопестициди менш небезпечні за звичайні пестициди, але не є взагалі нетоксичні.

Безпечніше використовувати органічні добрива, бо їх виготовляють із гною, торфу, морських водоростей, селітри чи компосту. Проте для досягнення ефективності їхньої дії потрібні великі дози внесення, що є затратним для виробника. Наприклад, для того, щоб виростити однакову кількість продукції, потрібно внести до 4 т/га органічних добрив проти 1 т хімічних.

• Органічне виробництво
• ORGANIC UA
• Органік Стандарт
• БІОЛан

• Заморока А. М. Великий міф «орґанічної їжі». Станіславівський натураліст, 07.IX.2012
• The Food Standards Agency
• International Federation of Organic Agriculture Movements (IFOAM)
• Agricultural Marketing Service — Pesticide Data Program
• Федерація органічного руху України
• Українська аграрна конфедерація
• Всеукраїнський органік журнал ORGANIC UA
• «Органік стандарт» — Перелік основних міжнародних органічних стандартів