Еко-1
Еко-1 (англ. Echo 1 — луна), інші назви Ей-11 (англ. A 11), Еко-1Ей (англ. Echo 1A) — американський експериментальний супутник зв'язку, запущений за програмою Еко. Перший успішний запуск ракети-носія Тор-Дельта/Дельта.
Еко-1 | |
---|---|
Еко-1, наповнений під час наземних випробувань | |
Основні параметри | |
COSPAR ID | 1960-009A |
NORAD ID | 00049 |
Організація | НАСА |
Тип апарата | пасивний ретранслятор |
Штучний супутник | Землі |
Дата запуску | 12 серпня 1960, 09:16 UTC |
Ракета-носій | Тор-Дельта/Дельта |
Номер запуску | 270/2 |
Космодром | Мис Канаверал, СК 17Ей |
Схід з орбіти | 24 травня 1968 |
Технічні параметри | |
Маса | 75,9 |
Розміри | 30,5 м після наповнення |
Джерела живлення | 5 Нікель-кадмієвих батарей, 70 сонячних елементів |
Орбітальні дані | |
Нахил орбіти | 47,22° |
Період обертання | 118,22 хв |
Апоцентр | 1684 км |
Перицентр | 1524 км |
Апарат створювався як пасивний рефлектор для трансконтинентального і міжконтинентального телефонного зв'язку, радіозв'язку і передачі телевізійних сигналів — експериментального супутникового зв'язку.
Опис
Апарат був надувною кулею з поліетилентерефталату товщиною 0,0127 мм діаметром 30,5 метрів після наповнення. Для відстеження траєкторії апарата використовувались радіомаяки, що працювали на частоті 107,9 МГц і живились від п'яти нікель-кадмієвих батарей, що заряджались 70 сонячними елементами, розташованими на поверхні кулі.
Політ
12 серпня 1960 року о 09:39:43 UTC з космодрому Канаверал ракетою-носієм Тор-Дельта/Дельта було запущено супутник Еко-1. Внаслідок значної площі поверхні і незначної маси апарат також використовувався для вимірювання щільності атмосфери і тиску сонячного вітру. Під час останнього етапу польоту супутник використовувався для оцінки можливості здійснення супутникової тріангуляції. Апарат зійшов з орбіти та згорів в атмосфері Землі 24 травня 1968 року.
Посилання
- Еко-1 Каталог НАСА(англ.)
- Еко-1 Космічна енциклопедія(англ.)
- Програма Еко Енциклопедія астронавтики(англ.)
Шаблон:Програма Еко