Експозиція (літературознавство)
Експози́ція — (лат. expositio — виклад, опис, пояснення) вихідна частина сюжету художнього твору, в якій стисло подається ситуація, що логічно випереджає зав'язку, хоча може в тексті передувати не тільки їй, а й подаватися після неї окремими деталями впродовж усього твору (Затримана експозиція) або ж наприкінці (Зворотна експозиція). Експозиція представляє час і місце події(дії), немовби експонує обставини, в яких діятимуть персонажі, дає необхідні пояснення щодо них чи намірів оповідача. Місце експозиції в тексті зумовлюється задумом автора, а її стислість чи розгорнутість залежить від жанру твору і стилю письменника. Пряма експозиція («Микола Джеря» І.Нечуй -Левицького), затримана експозиція («Сміх» М. Коцюбинського), зворотна експозиція («Новина» В. Стефаника), по-різному збуджуючи уяву читача, підтримуючи його увагу, допомагає глибше зрозуміти характер, причини колізії і конфлікту, які рухають сюжет твору. Від прологу експозиція відрізняється більш органічним включенням в основну дію і розповідь автора. Початок твору та його експозиція відрізняються за функціями в розгортанні сюжету і розкритті (поясненні) конфлікту, оскільки на початку твору можуть подаватися й інші елементи сюжету (зав'язка чи розв'язка). Розрізняють 3 види експозиції:
- пряма
- затримана
- зворотна
Пряма розташована на початку твору; затримана — може випереджати зав'язку, або подаватися після неї окремими деталями; зворотна наприкінці твору. Автор навмисно її ставить наприкінці.
Див. також
Література
- Літературознавчий словник-довідник. — К.: Академія, 1997. — С. 695—696.
- Літературознавчий словник-довідник.- К.: Академія, 2006.- С. 222—223.
Посилання
- Експозиція // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — А — Л. — С. 322.
- 285; 542/mode/1up?view=theater Нахгешіхте; Протазис; Форгешіхте // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — М — Я. — С. 108; 285; 542.