Екфраза

Екфра́за або екфра́зис (дав.-гр. ἔκφρασις від дав.-гр. ἐκφράζω — виказую, виражаю) — розкриття засобами літератури ідейно-естетичного змісту творів малярства, музики, архітектури та інших видів мистецтва. Екфраза — стилістична фігура, на яку часто можна натрапити в давньогрецькій літературі доби еллінізму (ІІІ-І ст. до н. е.). Чи не найвідоміший приклад екфрази — опис Ахіллового щита в «Іліаді» Гомера. До екфрази можна віднести також і есей про мистецький твір.

В українській літературі прикладами екфрази є деякі поезії Миколи Бажана (цикли «Будівничі», «Нічні концерти»), Максима Рильського (сонети «Афродіта Мілоська», «Сікстинська мадонна»), Миколи Зерова (сонет «Брама Заборовського»).

У прозі прикладами екфрази можуть бути епізоди роману Віктора Гюго «Собор Паризької богоматері», присвячені архітектурі собору, епізоди роману Томаса Манна «Доктор Фаустус», в яких описуються музичні твори композитора Адріана Леверкюна.