Електронний уряд
Електро́нний у́ряд (англ. e-Government) — це модель державного управління, яка заснована на використанні сучасних інформаційних та комунікаційних технологій з метою підвищення ефективності та прозорості влади, а також встановлення суспільного контролю над нею.[1][2] Є однією із базових складових електронного урядування.
Основні напрямки
Електронне урядування — це модель управління, у якій всю сукупність внутрішніх і зовнішніх зв'язків та процесів підтримують і забезпечують відповідні інформаційно-комп'ютерні технології. Іншими словами, необхідною умовою переходу до електронного урядування є широка інформатизація як внутрішніх, так і зовнішніх процесів у звичайній діяльності міністерств, відомств, місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.
Інформаційна система «Е-уряд» — це система збирання, введення, відшуковування, обробляння, збереження та виведення на вимогу користувача згідно з визначеними критеріями інформаційних ресурсів, яка покликана забезпечити надання органами влади послуг фізичним та юридичним особам, а також їх інформування про діяльність органів влади.
Історія
«Піонерами» в цій сфері прийнято вважати західні демократії. Ця обставина має глибокі історичні корені. У західному суспільстві ще з феодальних часів суспільні відносини між людьми традиційно оформлялися у формі контрактів — писаних документів. Європа наслідувала римські традиції писаного права та строгого визначення процедур — будь-які зміни в правовій системі фіксувалися на папері з усіма реквізитами: печатками та підписами.
Тому й сьогодні для більшості європейців зміни в житті — це строго регламентовані та письмово зафіксовані зміни-процедури. З такого підходу логічно виникає ідея автоматизованого керування суспільством за допомогою чітко прописаних і стандартизованих процедур — ідея «електронного урядування».
Саме поняття «електронного уряду» на Заході з'явилося на початку 90-х років, реалізовуватися ж практично воно почало тільки наприкінці 90-х. Однак, першим у світі ідею урядового порталу реалізував Сінгапур. Портал не тільки надає інформацію про державні органи, але й дозволяє вчиняти деякі дії, для яких раніше населення було змушене відвідувати державні установи. Сервер підтримує кілька розділів: бізнес, оборона, освіта, зайнятість, охорона здоров'я, житло, правопорядок тощо. У розділі «Сім'я» можна одружитися, у розділі «Правопорядок» — можна відправити в поліцію повідомлення про певну подію. Кожна державна установа підтримує свій сектор.
Законодавча система США пішла далі всіх у процедурному підході до фіксації змін у житті суспільства, тому не дивно, що саме ця держава стала однією з перших у розробці систем електронного уряду.
Ще в лютому 1997 року американська адміністрація виступила з ініціативою «Удосконалення урядової діяльності через нові технології», а в 2000 році стартував проєкт FirstGov, що об'єднав близько 20 000 сайтів державних органів різних рівнів. Проєкт здійснювався в кілька етапів: до 2002 року проводилися нескладні операції (наприклад, оформлення водійських ліцензій, заповнення деяких електронних документів), з 2002 по 2005 рік — створювався єдиний сайт електронного уряду, що дозволив американцям спілкуватися в Інтернеті як із представниками федерального уряду, так і з органами врядування штатів і міст.
У Європі лідером є Велика Британія — з 2000 року реалізується програма «E-citizen, e-business, e-government» («Електронний громадянин, електронний бізнес, електронний уряд») у рамках проєкту «Стратегічної структури для обслуговування суспільства в інформаційному столітті». Програма передбачає розвиток і використання всіх електронних видів державних послуг — вони можуть надаватися через Інтернет, мобільний зв'язок, цифрове телебачення, центри обслуговування викликів (кол-центри). Громадяни можуть одержувати в Інтернеті довідки і документи, подавати скарги і заяви, заповнювати податкові декларації, отримувати реакцію на свої запити в режимі онлайн.
В Україні
Головним державним органом України з питань електронного урядування є Міністерство цифрової трансформації України.
Рівні реалізації
Виділяють такі рівні реалізації моделі Електронного уряду:[3]
«Уряд — громадянам»
(Government 2 Citizens, G2C; організація зворотного зв'язку з громадянами)
З введенням систем G2C громадяни зможуть набагато менше стояти в чергах за типовою інформацією, довідками і формами. Бюджет заощаджує при цьому значні ресурси на адміністрування типових процедур, а громадяни — час і свої гроші.
«Уряд — службовцям»
(government to employees, G2E, відносини уряду з чиновниками або службовцями)
Автоматизація процесів співпраці урядової системи з службовцями, чиновниками, консультантами на місцях. При детальному розгляді та опрацюванні завдань, функцій деяких служб на місці можна розробити необхідний функціонал на рівнях G2B, G2C та повністю виключити G2E з моделі Електронного уряду.
«Уряд — бізнесу»
(Government 2 Business, G2B; відносини державних органів і бізнесу)
Це автоматизація податкових виплат, проведення електронних тендерів на постачання продукції тощо. До прикладу, уряд Швеції вже пересвідчився, що при переході на електронну систему закупівель економія коштів становить 50 %. Система виявилася настільки ефективною, що державними установами Швеції проводиться близько 95 % закупівель через електронні канали.
«Уряд — уряду»
(Government 2 Government, G2G; автоматизація відносин і документообігу між відомствами)
G2G — частина об'єднаної інформаційної системи, що забезпечує виконання таких задач:
- керування роботою державного апарату;
- координація діяльності регіональних управлінь і територіальних підрозділів;
- ведення внутрішнього діловодства.
Завдання
Основні завдання електронного уряду
- Налагодження інформаційних комунікацій між органами влади, створення централізованих баз даних з технологіями розподіленої обробки даних для забезпечення електронного документообігу в усіх органах влади;
- Забезпечення надання органами влади фізичним та юридичним особам послуг електронними засобами у доступній та зручній формі, без часових та просторових обмежень;
- Сприяння розвитку електронного ринку товарів і послуг для забезпечення державних замовлень, організації тендерів, ефективності управління виробництвом та реалізацією товарів і послуг з метою підвищення конкурентоспроможності вітчизняних виробників на міжнародному ринку;
- Впровадження електронної демократії як форми забезпечення прозорості, довіри у відносинах між державою і громадянами, бізнесом, ГО; відкритості публічної адміністрації для громадського контролю;
- Підвищення якості життя громадян через удосконалення надання соціальних послуг, системи охорони здоров'я, забезпечення гарантій правової, екологічної й особистої безпеки, розширення можливостей для освіти;
- Впровадження системи електронного судочинства;
- Впровадження системи електронного голосування.
Переваги та можливості електронного уряду
- Актуальність, доступність та упорядкованість даних у єдиній системі;
- Прозорість та відкритість публічної адміністрації;
- Підвищення ефективності публічної адміністрації;
- Підвищення якості надання адміністративних та соціальних послуг;
- Економія матеріальних і часових ресурсів;
- Оптимізація корпоративного управління;
- Зменшення корупції в органах влади;
- Забезпечення умов для наукового розвитку;
- Забезпечення умов для економічного розвитку;
- Забезпечення умов для розвитку електронної демократії.
Інакше кажучи:
- Єдина відкрита платформа для всіх процесів у державі — це відсутність бюрократії та корупції у комунікаціях між міністерствами, відомствами, службами, установами, відділами.
- Відкрита система обігу державних коштів — це прозорий бюджет держави, можливість громадянам вільно працювати і розвивати свою справу через online базу підприємств, тендери, закупівлі, біржі, банкінг.
- Відкриті і постійно доступні державні міністерства, відомства, служби, установи, відділи, реалізовані завдяки доступу через інтернет з дому, роботи, або з боксів-автоматів на вулиці — це економія грошей і часу платників податків на отриманні та оформленні «документів».
- Єдиний електронний захищений ID «документ» громадянина — це Паспорт + Ідентифікаційний код + Закордонний паспорт + Візи + Дипломи, Патенти, Сертифікати, Грамоти, Нагороди + Водійські права + Медична карта + Трудова книжка (Спеціальність, Розряд, Стаж, Компанії, Проєкти) + Доступ до банківського рахунку (декілька ступенів захисту) + Посвідчення власника, учасника, пенсіонера, автора, чиновника та ін.
- Єдина відкрита і постійно доступна судова система — це можливість громадянам за наявними фактами та документами вирішувати між собою, своїм керівництвом та державою суперечливі питання, клопотання та скарги, відстоювати свої права без бюрократії та корупції.
- Єдина відкрита виборча система голосування — це прозорі вибори.
- Актуальна відкрита сертифікована постійно доступна освіта під потреби сфер виробництва та послуг — це джерело розвитку, зайнятості, а також забезпеченості держави та населення.
- Сучасні методології управління проєктами на державному рівні — це впровадження та можливість відстеження результатів, внесення змін і пропозицій.
Принципи побудови
Основні принципи побудови електронного уряду
- Надання послуг у будь-який момент часу (електронний уряд працює 24 години на добу);
- Максимальна простота і прозорість (обслуговує звичайних громадян, а не тільки фахівців);
- Єдині технічні стандарти і взаємна сумісність (електронні додатки повинні відповідати принципам єдиної архітектури систем ідентифікації, безпеки, дизайну);
- Забезпечення конфіденційності і виконання правил інформаційної безпеки;
- Беззастережна орієнтація на думку громадян при реалізації нововведень.;
Технологічні принципи для створення електронного уряду
- Принцип упорядкованості (системності) — передбачає встановлення між структурними елементами інформаційної системи зв'язків, які забезпечують цілісність функціонування публічної адміністрації;
- Принцип розвитку (відкритості) — враховує можливість поповнення і оновлення функцій та складу інформаційної системи «Електронний уряд» без порушення її функціонування;
- Принцип сумісності (універсальності) — означає, що при створенні системи мають бути реалізовані інформаційні інтерфейси, завдяки яким вона може взаємодіяти з іншими системами згідно з установленими правилами (наприклад, з аналогічними системами інших країн);
- Принцип стандартизації — забезпечує стандартизацію інформаційної системи та її складових для мінімізації всіх видів витрат, уніфікації прийомів, методів та інструкцій, якими керується користувач при роботі з системою;
- Принцип ефективності — означає раціональне співвідношення між витратами на створення інформаційної системи Електронний уряд і цільовими ефектами, досягнутими завдяки її функціонуванню, причому вони можуть мати не тільки грошову форму, а й форму економії часу, підвищення якості та зручності адміністративних послуг;
- Принцип нових завдань;
- Принцип безпеки даних;
- Принцип єдиної інформаційної бази — вимагає застосування єдиної системи класифікації та кодування одних і тих самих структурних одиниць державних інформаційних ресурсів;
- Принцип продуктивності системи — випливає із значної нерівномірності надходження потоків інформації, яку слід обробляти в певні проміжки часу, і жорстких вимог до термінів її оброблення;
- Принцип пристосування (адаптації) — означає придатність інформаційної системи до модифікації та розширення.
Етапи розвитку
Виділяють 5 основних етапів розвитку системи Електронного уряду:
На першому етапі створюються веб-ресурси різних міністерств і відомств, що містять інформацію про їхню місію і напрямки діяльності. Сайти державних органів, як правило, не підтримуються централізовано і не об'єднуються в єдиний портал.
На другому етапі з'являються перші елементи інтерактивності (наприклад, відправлення питань і одержання відповідей громадян за допомогою електронної пошти). Постійно публікуються новини про діяльність державних органів влади.
Третій етап характеризує поява повноцінної інтерактивності — можливості здійснювати операції (сервіси) в режимі онлайн (наприклад, сплатити штраф, замовити паспорт, продовжити дію деяких ліцензій і патентів тощо). Така конкретизація роботи електронного управління, що полягає вже не стільки в інформуванні, скільки в обслуговуванні, припускає створення спеціальних сайтів для підтримки цих сервісів не тільки для центральних, але і для міських і навіть районних органів влади.
Четвертий етап — створення об'єднаних порталів різних відомств і служб, через які можна здійснювати будь-які види транзакцій, для яких раніше було потрібно звертатися безпосередньо в державний орган. Через регіональні портали стає можливою реєстрація підприємств, оформлення фінансових документів, легалізація іноземних документів тощо. З'являються регіональні портали, що поєднують у собі як увесь спектр державних послуг, так і послуги недержавного сектора — підключаються системи електронної комерції, інтернет-банкінгу.
На п'ятому етапі відбувається створення електронної системи державного управління на основі єдиних стандартів, а також урядового порталу як єдиної точки доступу до всіх послуг — і для громадян, і для бізнесу. Більшість фахівців вважає, що найвищим ступенем розвитку електронної демократії є запровадження електронної системи волевиявлення (електронного голосування).
Суперечності
Недоліки | Переваги |
---|---|
|
|
Навчання за спеціальністю «Електронне урядування»
В галузі вищої освіти за напрямком підготовки 1501 «Державне управління» існує спеціальність 8.15010011 «Електронне урядування».
Спеціальність «Електронне урядування» є міжгалузевою спеціальністю, що забезпечує високопрофесійну підготовку фахівців, які володіють комплексом сучасних теоретичних і практичних знань та навичок щодо використання і запровадження передових інформаційно-комунікаційних технологій та технологій електронного урядування в державне управління.
Навчання та ознайомлення з принципами Електронного урядування в Україні
- Національний університет «Києво-Могилянська академія». Проєкт «Центр Розвитку Інновацій НаУКМА»- cid.ukma.edu.ua
- Відкритий Університет Майдану «ВУМ». Проєкт «Школа Свідомого Громадянина»
Підготовку магістрів за цією спеціальністю здійснюють
Див. також
Примітки
- http://www.worldbank.org/egov/ World Bank: Definition of E-Government
- E-Government and Democracy Report, Steven Clift, July 1, 2004
- http://www.dt.ua/3000/3050/33406/ Електронний уряд в Україні? Буде! Коли?
Джерела
Посилання
- Електронний уряд // ЕСУ
- Єдиний державний портал адміністративних послуг — poslugi.gov.ua
- Портал державних послуг — igov.org.ua
- Державне агентство з питань електронного урядування України (1) — e.gov.ua
- Державне агентство з питань електронного урядування України (2) — dknii.gov.ua Державне агентство з питань електронного урядування
- Державна система електронних звернень фізичних та юридичних осіб — cwn.com.ua
- Національний портал відкритих даних — data.gov.ua
- Партнерство «Відкритий Уряд» — ogp.gov.ua
- Open Government Partnership — opengovpartnership.org
- Прозора Бюрократія — access-info.org.ua
- Civic organization Transparency International Ukraine — ti-ukraine.org
- Вебпортал «Е-Демократія» — devb.enarod.org
- Е-Майдан — enarod.org
- Національна Платформа Малого та Середнього Бізнесу — msb.enarod.org
- Каталог державних сайтів (по країнам), пов’язаних з Електронним урадом