Ельвіра Мадіґан (фільм, 1967)

«Ельвіра Мадіґан» (швед. Elvira Madigan) — шведський художній фільм, знятий у 1967 році за баладою Йохана Ліндстрема Саксона «В пам'ять про любов і трагічну смерть прекрасної циркової актриси, наїзниці Ельвіри Мадіґан». Балада і фільм розповідають про реальні події — історії кохання і смерті датської циркової актриси Ельвіри Мадіґан (1867-1889). Вона і її коханий, шведський лейтенант, граф Сікстен Спарре (1854—1889) є найбільш відомим в Скандинавії прикладом трагічної любові.

Ельвіра Мадіґан
дан. Elvira Madigan
Жанр драма
Режисер Бу Відерберг
Продюсер Вальдемар Бергендаль
Сценарист Бу Відерберг
На основі балади Йохана Ліндстрема Саксона «Visan om den sköna konstberiderskan Elvira Madigans kärlek och grymma död (В пам'ять про любов і трагічну смерть прекрасної циркової актриси наїзниці Ельвіри Мадіґан)»
У головних
ролях		 Піа Дегермарк
Томмі Бергрен
Леннарт Мальмер
Клео Йєнсен
Оператор Йорген Перссон
Композитор Ульф Бйорглін
Вольфганг Моцарт
Дистриб'ютор Netflix
Тривалість 91 хв.
Мова данська,
шведська
Країна  Швеція
Рік 1967
Дата виходу 24 квітня 1967
Касові збори 2 100 000$ (US/Canada)[1]
IMDb ID 0061620

Короткий зміст

Дія фільму відбувається наприкінці XIX століття, у Швеції та Данії. Гедвіга Йєнсен — відома циркачка-канатоходець та циркова наїзниця, зірка в своєму артистичному маленькому світі, де відома під псевдонімом Ельвіра Мадіґан. Лейтенант-аристократ Сікстен Спарре зачарований її красою, дівчина також закохується у красивого офіцера. Однак Спарре одружений, у нього двоє дітей. Не бачачи для себе майбутнього в Швеції, закохані таємно тікають у Данію. Для Спарре це означає розрив зі своєю сім'єю і дезертирство з армії. Деякий час Ельвіра і Сікстен насолоджуються щасливим для них «медовим місяцем». Коли гроші закінчуються, вони намагаються заробити дрібними роботами та ловлею риби. Однак незабаром закохану пару виявляють «зацікавлені особи», які розшукували їх за дорученням сім'ї. Приятелі Спарре вмовляють його повернутися в родину, до Швеції. Ельвіра і Сікстен розгублені та в розпачі, єдиний вихід із тупикової ситуації, в яку вони потрапили, вони бачать в добровільному відході з життя. Разом, удвох вони здійснюють самогубство. Спарре застрелив спершу Ельвіру, а потім і себе.

В головних ролях

Саундтрек

У фільмі угорський піаніст Геза Анда[2] грає другу частину «Andante» з концерту для фортепіано № 21 В. Моцарта[3], який зараз іноді називають концертом «Ельвіри Мадіґан», а інколи, помилково — «Посвята Ельвірі Мадіґан»; а також "Чотири пори року" Вівальді.

Німецька фірма звукозапису Deutsche Grammophon випустила диск «Концерту № 21», на обкладинці якого, зображено актрису Піа Дегеммарк у костюмі з фільму.

Нагороди та призи

Фільм Ельвіра Мадіґан отримав позитивні відгуки як європейської, так і американської кінокритики.

Фільм брав участь в Каннському кінофестивалі 1967 року, на якому актрисі Піа Дегермарк була присуджена премія «кращої виконавиці головної ролі». У 1968 році фільм отримав премію Національної ради кінокритиків США за найкращий фільм іноземною мовою. Крім цього, в 1969 році в цій категорії фільм, як і Піа Дегермарк (як найкраща молода актриса), номінувалися на американську кінопремію Золотий глобус. У 1969 році вона, разом з оператором Йоргеном Перссоном, номінуються також на премію Британської кіноакадемії.

Примітки
  1. "Big Rental Films of 1968", Variety, 8 January 1969 p 15. Please note this figure is a rental accruing to distributors.
  2. IMDb: Elvira Madigan (1967)
  3. Small, Allan (1996). Alfred's Basic Piano Library: Classic Themes Level 5. Alfred Publishing Co., Inc. с. 12, 13. ISBN 0-7390-0356-9.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.