Данська мова

Да́нська[1] мо́ва (дан. dansk) мова данців, одна зі скандинавських мов. Поширена переважно в Данії і північній Німеччині. Загальне число мовців — близько 5,7 млн осіб. Для позначення сучасної данської мови (з 1920 року) використовують термін nudansk.

Данська мова
dansk
Поширення данської мови:
   Мова більшості
   Мова меншості
Поширена в  Данія
 Гренландія
 Фарерські острови
 Ісландія
 Швеція
 Німеччина (Шлезвіг-Гольштайн)
Регіон Європа, Північна Америка
Носії 5,5 млн
Писемність латинське письмо
Класифікація

Індоєвропейська

Германська
Північногерманська (скандинавська)
Східноскандинавська
Офіційний статус
Державна Данія
Офіційна Данія, Європейський союз, Німеччина (мова меншини)
Регулює Комітет з данської мови (Данія)
Коди мови
ISO 639-1 Данія
ISO 639-2 Данська
ISO 639-3 dan
SIL dan

Класифікація

Вивчай данську баннер в Фленсбурзі, Німеччина

Данська мова належить до північногерманської, або скандинавської, підгілки германської гілки індо-європейської мовної сім'ї, в яку крім данської входять шведська, норвезька, ісландська та фарерська мови. Серед скандинавських данську, разом із норвезькою та шведською відносять до континентальних на противагу острівним — ісландській та фарерській. Відмінними ознаками континентальних мов є спрощення системи відмінювання слів та значна роль запозичень у словотворенні. Носії континентальних скандинавських мов відносно легко розуміють один одного як при усному спілкуванні, так і письмово.

Історія

Як і шведська, норвезька, фарерська та ісландська, данська мова походить від давньоскандинавської мови, рунічні написи якою датуються 3-м століттям н. е. В епоху вікінгів (бл. 8001050 рр.) в мові відбулися значні зміни. Вони привели до появи відмінностей між східноскандинавськими, від яких і утворилися данська, шведська, і західноскандинавськими діалектами, з яких утворились норвезька нюноршк, фарерська та ісландська мови.

В історії данської мови виділяють три періоди: загальноскандинавська мова-основа (39 ст.), давньоданська мова (9-16 ст.) і новоданська мова (з 16 ст.), що включає сучасну данську мову (20 ст.).

Шведський мовознавець Еліас Вессен писав, що «з історичної точки зору всі скандинавські говірки представляли собою одну мову, що змінювалась географічно». У 9 ст. з загальноскандинавської мови-основи виділилися три гілки, одна з яких і утворила власне данську мову, але до початку 13 ст. всі скандинавські говірки називалися їхніми носіями «наша мова» або позначалися назвою dönsk tunga, яке було дано саксами, що контактували з південним краєм Скандинавії. Лише з початку 13 ст. щодо західноскандинавських норвезької та ісландської стала вживатися назва norrøn tunga або norrønt mál, самоназва шведської мови зустрічається вперше лише в 14 ст..

Виокремлення данської мови

Перша сторінка Codex Holmiensis, 1350 рік

У 910 ст. почали з'являтися особливості, що відрізняють данську мову від інших скандинавських мов: частина дифтонгів перейшла в монофтонги (10 ст.); інтервокальні глухі смичні p, t, k перейшли у дзвінкі спіранти (b, d, g), фрикативні. (т. зв. «данський перебій приголосних», 1213 ст.); зникла довгота приголосних; з'явився поштовх («stød» характерна особливість данської вимови), який замінив музичний наголос (1213 ст.); чотиривідмінкова система відмінювання була замінена двовідмінковою (називний і родовий), причому пізніше майже зник і родовий; триродова система поступилася місцем двородовій; зникло відмінювання дієслова за особами; словниковий склад поповнився запозиченими словами, особливо з нижньонімецького мови (13-14 ст.). У результаті Реформації розширилася сфера застосування данської мови, і це дуже вплинуло на її розвиток. Зникає зміна дієслова за числами, закріплюється сучасний порядок слів, розвивається синтаксис складного речення, поповнюється словниковий склад, у тому числі за рахунок запозичень з німецької, англійської та французької мов. Як в норвезькому ріксмолі і в середньоанглійській, в данській відбувся збіг всіх кінцевих голосних в одному -е, в результаті чого сучасна данська морфологія спростилася майже до рівня англійської. Як і в інших споріднених їй мовах (за винятком ісландської), особливо сильний вплив данська мова зазнала з боку нижньонімецької мови. З усіх скандинавських мов данська найбільшою мірою схильна до інновацій: всі зміни відбувалися в ній раніше і глибше, ніж в інших мовах.

Найдавніші пам'ятки данською мовою

Найдавніші пам'ятки данської мови, написані молодшими рунами, відносяться до 9 ст.. Найстаршими пам'ятками латиницею є обласні закони: «Skånske Lov» (1203-22 рр.) «Skånsk Kirkelov», «Valdemars Sjaellandske Lov», «Absalons Sjaellandske Kirkelov», «Jyske Lov» (1241), «Samling af gamle danske Love». В 1495 році вийшла перша друкована книга датською мовою. Деяке оновлення данської мови повела за собою Реформація. Видатним пам'ятником мови цієї епохи є переклад Біблії («Christian III's Bibel»), зроблений зеландською говіркою, яка з цих пір і стає панівною в країні як для звичайної розмовної, так і для літературної мови. Інший видатний пам'ятник данської мови середини 16 століття — переклад «Historia Danica» Саксона Граматика. 16 століття було епохою нового занепаду данської мови, так як мовою вчених та літераторів була латина, а вищих сфер суспільства німецька і почасти французька мова. З небагатьох літературних діячів цієї епохи, які працювали над розробкою і вдосконаленням рідної мови, відомі Андерс Арребо, К.Бордінг, Томас Кінго (пом. 1703) і Педер Сюв (дан. Peder Syv). На початку 18 століття настав підйом, ключове місце в якому належить Людвігу Гольбергу (1684-1704), що створив літературну данську мову. Важливу роль у розвитку літературної мови зіграли філософ Ейльшоу, редактор журналу «Spectator» Єнсен Шнедорф, поети І. Г. Вессель (1742-85), І. Евальд (1743-81), І. Баггесен (1764-1826), А. Еленшлегер (1779-1850).

Протягом усього XVIII і XIX століть розвивалося рух за очищення данської мови від варваризмів, які замінялися рівнозначним словом, взятими із загальноскандинавської мови, близьких мов і данських народних говірок.

Поширення

Мапа данських діалектів

Данська мова є офіційною в Данії та однією з офіційних у Ґренландії та на Фарерських островах. Раніше данською говорили також у Швеції — в областях Сконе , Блекінге і Халланд (до 1658), в Норвегії (приблизно з 1550 до 1814); як друга мова данська використовувалася в Ісландії, на Фарерських островах і в Гренландії. Данською й досі багато читають у всіх згаданих областях, хоча тільки дві останніх з них як і раніше є частиною Данського Королівства. У 1991 5 млн. 100 тис. чоловік говорили данською в Данії, і, згідно з данською статистикою, 60 тис. чоловік говорили данською в землі Шлезвіг-Гольштейн; на Фарерських островах налічується 47 тис. жителів, що говорять данською.

Діалекти

Данська мова включає в себе значну кількість місцевих діалектів, які поділяють на три зони:

  • Острівні:
    • зеландський
    • фюнський
    • діалекти південноданських островів
  • Західноданські (Ютські):
  • Східні

Межі діалектів розмиті. Деяку важкість для розуміння іншими являють собою віддалені діалекти Ютландії та Борнхольма.

Соціолінгвістичні відомості

Данська мова — національна, державна та офіційна мова Данії. Данською мовою щодня виходить 2 млн газет, щороку видається 10 тис. як оригінальних так і перекладених книг. З 7250 годин телетрансляцій на рік половину складають програми данського виробництва, інші подаються з обов'язковими данськими субтитрами.

На Фарерських островах та Гренландії данська мова має рівноправний статус з фарерською та гренландською мовами відповідно. І в Гренландії і на Фарерах данська мова є обов'язковим предметом вивчення в школах. Місцеві газети публікують матеріали данською мовою.

В Ісландії данська мова традиційно вивчається як перша іноземна. Використовується як засіб міжнародного спілкування з носіями інших скандинавських мов.

В ЄС данська мова є однією з офіційних.

Письмо

В основі данської абетки лежить латиниця. У данській мові є 29 букв. Особливими літерами вважаються Ææ, Øø, Åå. Букви Qq, Ww, Zz трапляються лише в іноземних словах.

Букви алфавіту Назви букв
Аа а'
Bb be'
Cc se'
Dd de'
Ee e'
Ff εf
Gg ge'
Hh hɔ'
Ii i'
Jj jɔð
Kk kʰɔ'
Ll εl
Mm εm
Nn εn
Oo o'
Pp pʰe'
Qq kʰu'
Rr εɹ
Ss εs
Tt tʰe'
Uu u'
Vv ve'
Ww dɔbəldve'
Xx εgs
Yy y'
Zz sεd
Ææ ε'
Øø ø'
Åå ɔ'

Приклад

«Заповіт» Т.Шевченка данською мовою (переклав Сергій Халіпов)

TESTAMENTET
Når jeg går fra denne verden
I en grav begrav mig
Pa en steppe bred og mægtig
I mit land Ukrajna,
For at jeg de høje bjerge
Dale og vindmøller,
Kan klart se og høre
Hvordan Dnjepr brøler
Først når Sorte Hav modtager
Blodet af alle fjender
Fra Ukrajna… dør jeg.
Dale, sletter, bjerge
Alt forlader jeg og farer
Op til selve Gud jeg.
Bed til Gud… men indtil da
Kender ingen Gud jeg
Så begrav mig og gør oprør,
Lænkerne riv sønder
Dræb de onde fjender jeres
Og bliv frie bønder.
Når der blir en ny familie
Hvor alle fri kan være
Glem nu ej til mig at skænke
Milde ord og kære.

(Джерело: Т. Г. Шевченко, Заповіт мовами народів світу, К., «Наукова думка», 1989)

Див. також

Примітки

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.