Емерит

Емери́т (лат. emeritus, «заслужений») — відставний військовий, священик, викладач, працівник. Зазвичай це людина, яка після відходу з посади користується перевагами професії чи посади, наприклад, професор університету або церковний діяч на знак визнання його хороших заслуг. Переваги можуть бути різного характеру залежно від рангу та установи. Коли такий почесний співробітник ще активний, його поради та участь часто все ще цінуються у прийнятті рішень. Термін використовується також для диригентів оркестру, які мали визначну роль у його формуванні і їм, наприклад, присвоєне їх ім'я. В Україні на території Галичини до середини XX століття слово «емерит» було синонімічне слову «пенсіонер». Нині цей термін практично не вживається в повсякденному лексиконі українців.

Стародавній Рим

Емери́т (лат. emeritus, emeriti) — у римській армії ветеран, що звільнився зі служби після її повного завершення (20 років для легіонерів і 16 років для преторіанців)[1]. Зазвичай нагороджувалися за заслуги маєтками у провінціях Римської Республіки або Імперії[2].

Церква

Емерит — католицький або протестантських священик, які у зв'язку з похилим віком звільнені від виконання своїх щоденних обов'язків.

Університет

Емерит — професор вищого навчального закладу, що у зв'язку з похилим віком звільнений від виконання своїх щоденних обов'язків. Статус емерита не рівнозначний статусу пенсіонера. У той час, як професор чи викладач, що вийшов на пенсію, повністю звільняється від виконання своїх службових обов'язків, емерит продовжує частково виконувати свою роботу, зокрема наукову, бере участь у службових поїздках. Після емеритації професор або викладач зазвичай втрачає свої адміністративні посади в управлінні університетом або факультетом, але продовжує очолювати або вести наукові дослідження, курувати наукові роботи на звання магістра або доктора наук, можуть бути членами академічних (але не державних) екзаменаційних комісій, працювати експертами для судів і прокуратури.

Російська імперія

Емеритура — в Російській імперії грошова допомога, спеціальна пенсія, що видавалася увільненим у відставку державним службовцям з емеритальної каси, кошти якої складалися з обов'язкових відрахувань від платні державних службовців. У широкому розумінні — пенсія.

Примітки

Emerĭti // Harry Thurston Peck. Harpers Dictionary of Classical Antiquities. New York. Harper and Brothers. 1898.
Livermore H. V. A New History of Portugal. Cambridge: University Press, 1969. p. 18.

Джерела

Словник іншомовних слів. — Київ, 1977.
Ольга Мартинюк. Ставка чи пенсія? // Спільне. — 15 квітня 2015

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] Emerĭti // Harry Thurston Peck. Harpers Dictionary of Classical Antiquities. New York. Harper and Brothers. 1898.

[2] Livermore H. V. A New History of Portugal. Cambridge: University Press, 1969. p. 18.