Енкавстика

Енка́встика, також енкаустика (грец. εγκαυστική) — стародавня техніка малювання, в якій сполучною речовиною для фарб є віск. Ще римський письменник Пліній Старший, що написав «Природничу історію» у 31 томах, згадував про малювання фарбами з воску. Енкавстика була свого часу дуже поширена для малювання образів та портретів, але з поширенням олійних фарб в XIV ст. її призабуто. Пізніші митці намагалися повернутися до малювання восковими фарбами, але це їм не вдалося.

Українська малярка Марія Дольницька розкрила давню таємницю: пунійський віск, вживаний при енкавстиці, треба змішати з морською водою. Про цей її винахід писали в 1949 р. в американській пресі.

Енкавстика в добу еллінізму

Еллінізмом добу назвали після військових походів Александра Македонського і поширення грецької культури у Північному Єгипті і на Близькому Сході.

Саме з доби еллінізму і дійшли давні зразки енкавстичних портретів. Техніка використовувались для створення надгробкових портретів і відрізнялися надзвичайною довготривалістю. Енкавстичні портрети були знайдені в оазі Фаюм. Пізніше їх знайшли і в інших місцях (в некрополях єгипетського Мемфіса, Філадельфії, Панополі, Марина Ель-Амалейні, Фівах та ін.). Але назва «Фаюмські» закріпилася за усім масивом портретів.

Матеріали і фарби

Юнак в золотому вінку музею Метрополітен, Нью-Йорк.

Для виготовлення фаюмських портретів використовували тонкі дощечки з деревини своєї місцевості (платан, смоква, тис) або закордонних (сосна, ялина, ліванський кедр, кипарис, дуб).

Використовували фарби різної густоти (від загуслих до рідких). Мазки на обличчях шліфували, але залишали світові бліки (пробіли). Волосся виписували рідкими фарбами і не затирали мазків. Це справляло враження достовірних зачісок. Вінки були звичайним атрибутом грецьких поховань. Тому на головах фаюмських портретів вінки, в тому числі золоті. Для них використовували сусальне золото (особливо тонкі пластівці золота). Іноді золотом викладали й тло портретів, що робило їх розкішнішими і схожими на тло ікон.

Пізніше використовували так звану воскову темперу (фарби з воском і домішками яєчного жовтку). Поверхня цих портретів не така блискуча, як на портретах суто енкавстичних.

Написи на трунах грецькі, як і імена померлих (Titus, Artemidoris, Demetrius та ін). Місцевих витісняли у стан ремісників, торгівців, слуг і рабів. Їх поховання не були розкішними.

Серед фаюмських портретів люди різного віку (від дітей до старих). Але майстерність виконання портретів зробила їх уславленим надбанням світового мистецтва.

До нашого часу дійшло замало античних фресок та стінописів. Частково цей дефіцит заповнюють енкавстичні портрети Фаюма.

Енкавстика в музеях світу

Музей мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків в Києві (вул. Терещенківська б.15 і 17) експонує зразки найдавніших енкавстичних ікон — «Йоан Хреститель» 6 ст. н. е., «Богоматір з немовлям» того ж століття, «Святі Сергій та Вакх» 7 ст. н. е. На жаль, у музеї нема так званих фаюмських портретів у техніці енкавстики. Їх відкрили в оазі Фаюм (Єгипет) і вони швидко увійшли в перелік наймоднішого антикваріату. Декілька фаюмських портретів зберігає та експонує Музей образотворчих мистецтв імені Пушкіна в Москві.

Твори в техніці енкавстики придбав і Метрополітен-музей, Нью-Йорк.

Країни, де зберігають енкавстичні твори

  • Велика Британія
  • Данія
  • Німеччина
  • Росія
  • Україна
  • Франція
  • США

Див. також

Джерела

, проф. Євген Онацький

  • Ancient Faces.Mummy Portrait from Roman Egypt/Susn Walker(Ed).New York: Menropolitan Museum of Apt, Routledg, 2000 (en).
  • Хвостенко Т. В. Энкаустика. Искусство, пережившее тысячелетия. / Послесловие Л. Ф. Дьяконицына. — М.: Советский художник, 1985. — 160 с., ил. —15.000 экз.(рос)

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.