Енн Редкліфф

Дуже мало відомо про життя Енн Редкліфф. У 1823, в рік її смерті, британський журнал Edinburgh Review написав: «Вона ніколи не з'являлася на публіці, завжди трималась осторонь, як солодкий птах, що співає свої поодинокі ноти, оповитий і невидимий»[3]. Англійська поетеса Крістіна Росетті намагалася написати біографію про життя письменниці, але зрештою відмовилася від цієї ідеї через нестачу інформації.[4]

Енн Редкліфф народилася 9 липня 1764 року в Холборні, Лондон. Її батьком був галантерейник Вільям Уорд, мати — Енн Вотс. У 1787 році вона вийшла заміж за журналіста Вільяма Редкліффа, співвласника і редактора газети English Chronicle. Оскільки в них не було дітей, Енн, щоб зайняти вільний час, почала займатися белетристикою. Гроші, які вона заробила від своїх романів, пізніше дозволили їм подорожувати разом.

Життя Енн Редкліфф, як і її творчість, оточені різними таємницями. Одна з таких легенд оповідає про те, що, вигадуючи нові сюжети і страшні деталі своїх творів, Анна збожеволіла і після цього померла. Хоча її чоловік стверджував, що вона померла від нападу астми.

Редкліфф написала свої знамениті романи протягом 7-8 років; після 1797 не випустила жодного твору. Найпопулярнішими її романами є «Роман у лісі» (1791), «Удольфські таємниці» (1794) та «Італієць» (1797). Головна особливість прози Радкліф — кількість ефектних літературних засобів, здатних залякати читача жахами ситуацій та антуражу (занедбані могили, привиди, духи, гроза та ін.), несподіваними сюжетними поворотами, лиходійствами та інтригами.

В багатьох творах письменниці відчувається вплив сентиментального жанру, що також сприяло популярності її романів. У першій чверті XIX століття романи Радкліф мали величезний успіх не тільки в Англії, але і в Європі, в тому числі і в Росії. Радкліф належить також опис подорожі на континент, яку вона здійснила у 1794 році. Книга «Journal of a tour through Holland and the western frontier of Germany» містить як красиві і поетичні описи побаченого, так і досить манірні судження про чужі краї.

Творчість Енн Редкліфф справила глибокий вплив на більш пізніх письменників, в тому числі на Маркіза де Сада (1740–1814), Едгара Аллана По (1809–1849) і Вальтера Скотта (1771–1832).

У дитинстві молодий Федір Достоєвський був глибоко вражений Редкліфф. У своїх «Зимових нотатках про літні враження»» (1863) він пише: «...в довгі зимові вечори, за незнанням грамоти, слухав, роззявивши рота і завмираючи від захоплення і жаху, як батьки читали на сон грядущий романи Радкліф, від яких я потім марив уві сні в лихоманці»[5] Ряд науковців відзначають елементи готичної літератури в романах Достоєвського[6], а деякі з них зробили спроби показати безпосередній вплив Редкліфф на творчість письменника.[7]

• Замок Етліна і Данбейна (The Castles of Athlin and Dunbayne), 1789
• Сицилійський роман (A Sicilian Romance), 1790
• Роман у лісі (The Romance of the Forest), 1791
• Таємниці Удольфського замку (The Mysteries of Udolpho), 1794
• Італієць (The Italian), 1797
• Гастон де Блондевілль (Gaston de Blondeville), 1826

• Cody, David (July 2000). Ann Radcliffe: An Evaluation. The Victorian Web: An Overview. Процитовано 1 грудня 2010.
• Ann Radcliffe. Brooklyn College English Department. 9 травня 2003. Процитовано 15 червня 2015.
• Norton, Rictor (1999). Mistress of Udolpho: The Life of Ann Radcliffe.
• Rogers, Deborah (1996). A Biography of Radcliffe. ISBN 978-0-313-28379-6.

• Редкліфф Енн // Зарубіжні письменники. Енциклопедичний довідник : у 2 т. / за ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2006. — Л — Я. — С. 408. — ISBN 966-692-744-6.
• Радкліф Анна // Шевченківська енциклопедія: — Т.5:Пе—С : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — С. 408.