Ентоні Петтіс

Після отримання другого дану з тхеквондо Ентоні Петтіс шукав для себе нового виклику, і знайшов його у співпраці із багаторазовим чемпіоном світу з кікбоксингу Джеффом Руфусом, більш відомим на прізвисько Дюк.[3] Руфус, який володів тренувальним центром у Мілуокі, проводив адаптацію ударників до змагань за змішаними правилами, де дозволена техніка боротьби. Після двох місяців занять з Руфусом Ентоні Петтіс вирішив присвятити себе змішаним бойовим мистецтвам.

Його дебют на професійній арені відбувся у січні 2007 року під егідою локального чемпіонату GFS. Свої перші п'ять поєдинків Петтіс завершив достроково: нокаутами та підкореннями. Перемога над Майком Ламбрехтом, базовим борцем, якого Ентоні відправив у нокаут хай-кіком, вивела Петтіс у претенденти на локальний чемпіонський титул, але коштувала йому травми плеча, яка ще рік заважала виступати повноцінно.[2] Петтіс виборов звання чемпіона GFS влітку 2008 року і до кінця року встиг провести два захисти титулу, перш ніж його помітили скаути чемпіонатів, підконтрольних «Zuffa».

У 2009 році Ентоні Петтіс підписав угоду із «Zuffa» і дебютував у чемпіонаті WEC. У цьому ж році він зазнав першої поразки, поступившись очками Барту Палашевському. Поразка не вибила його з колії. Рівно через рік, здобувши три дострокові перемоги поспіль над Кастілло, Каралексісом та Роллером, отримавши дві премії за видовищну техніку («Нокаут вечора» та «Підкорення вечора»), Петтіс отримав право змагатись за титул чемпіона світу за версією WEC.

Бій за титул, який на той час належав Бену Хендерсону, пройшов на історично останньому турнірі WEC, 16 грудня 2010 року. Поєдинок, що був головною подією вечора, тривав всі п'ять раундів і став одним із найбільш видовищних боїв року. Бійці застосовували всю широту свого технічного арсеналу: різноманітну ударну техніку рук та ніг, спроби підкорення больовими та задушливими прийомами, ефектні маневри у стійці та в партері. Ініціатива бійців була змінною, успіх теж, але в цілому перевага була за Петтісом. Чемпіону важко давалось протистояння, його найуспішнішим раундом був перший, в той час як Петтіс з кожним раундом атакував все більш вдало та різноманітно. У п'ятому раунді він виконав те, що увійшло в історію змішаних бойових мистецтв під назвою «удар Петтіса»: розпочавши дугову атаку на Хендерсона, який стояв біля краю клітки, Петтіс підстрибнув, у польоті відштовхнувся ногою від огорожі, і у польоті ж виконав круговий удар ногою, що відправив чемпіона у нокдаун. Цей комплекс рухів, що є поєднанням удару «каві чаґі» з арсеналу тхеквондо та технікою паркура, екс-чемпіон згодом охарактеризував як «видатний удар, подібного якому годі було чекати».[4] Петтіс не встиг добити приголомшеного Хендерсона до кінця раунду, але ефектне завершення двобою забезпечило йому чемпіонський пояс. Обидва бійці були нагороджені премією «Бій вечора», видання «USA Today» та «MMA Fighting» визнали цей поєдинок «Боєм року»,[5][6] удар же Петтіса був включений у десятку найяскравіших спортивних подій 2010 року за версією ESPN.[7] За підсумками 2010 року Ентоні Петтіс був удостоєний кількох премій від профільних видань, зокрема «Боєць року» та «Прорив року» від часопису «FIGHT! Magazine» та видання «Sherdog».[8]

Чемпіонат WEC був поглинений галузевим гігантом, UFC, і весь штат бійців, включаючи Петтіса перейшов під нові стяги. Ентоні Петтісу було обіцяно позачерговий бій із чемпіоном UFC Френком Едгаром, але через драматичну нічию у бою останнього із Греєм Мейнардом, та реванш між ними, влаштований негайно, Петтіс мусив прийняти інший поєдинок — проти екс-чемпіона світу за версією Strikeforce Клея Ґвіди. Цей бій, який проходив у партері під повним контролем борця Ґвіди, Петтіс програв за очками, одностайним рішення суддів. Йому знадобилося два роки на відновлення позицій у рейтингах та доведення власного права на реванш із Беном Хендерсоном, який за цей час завоював пояс чемпіона UFC. У 2012 – 2013 роках Петтіса переслідували травми, він навіть мусив відмовитись від запланованого спуску в напівлегку вагу заради позачергового титульного поєдинку проти багаторічного чемпіона Жозе Алду.[9] Виступаючи з великими перервами Петтіс переміг нокаутами топ-бійців UFC Джо Лоузона та Дональда Серроне, за що двічі був удостоєний премії «Нокаут вечора» та отримав право бою за титул.

Довгоочікуваний реванш із Беном Хендерсоном пройшов у рідному місті Петтіса, Мілуокі, 31 серпня 2013 року. Бій, у якому оглядачі чекали повторення затяжного протистояння чемпіонів, протривав лише один раунд. Хендерсон активно нав'язував боротьбу Петтісу, і коли йому вдалось повалити Ентоні на покриття, той провів заломлення ліктьового суглоба — больовий прийом, від якого чемпіон здався. Титул чемпіона вдруге перейшов до Петтіса. Стрімке підкорення Хендерсона Петтісом було відзначене премією «Підкорення вечора», а особливої пікантності перемозі додав той факт, що Хендерсон мав чорний пояс із бразильського дзюдзюцу, а Петтіс лише пурпуровий, і виконаний ним прийом у дзюдзюцу є базовим.

Ентоні Петтіс одружений, виховує доньку. Його дружина Александра, також уродженка Мілуокі, старша за Ентоні на 7 років.

Двоє братів Петтіса, Рей (старший) та Серджіо (молодший), є тхеквондистами. Серджіо Петтіс пішов слідами Ентоні, розпочавши професійну кар'єру бійця змішаного стилю.