Епей

Епей (грец. Ἐπειός) — ім'я двох персонажів давньогрецької міфології.

Агамемнон, Талфібій та Епей, Самотракі

Перший — син Ендіміона, який переміг у змаганнях своїх братів і за це дістав верховну владу в Еліді. Звідси походить стара назва мешканців Еліди — епейці;

Другий — син Панопея, скульптор, який брав участь у Троянській війні. Афіна і Арес покарали Панопея за недотримання клятви тим, що Епей народився боягузом[1]. Епей був наділений великою силою, переміг у змаганнях з кулачного бою на честь загиблого Патрокла, проте зазнав ганебної поразки в метанні диска[2]. Особливо відомий тим, що спорудив Троянського коня, до чого майстра спонукала Афіна, щоб прославити Епея[3]. Але Одіссей через його боягузтво присвоїв заслуги Епея собі, говорячи, що сам вигадав цю хитрість[4]. Також Епей прославився створенням дерев'яної скульптури Гермеса[5].