Епістоли Платона

Епістоли (Грецька: Ἐπιστολαί; Латинська: Epistolae[1], в перекладі означає послання) Платона — серія із тринадцяти листів, які традиційно відносять до збірки Платона. Їх автентичність була предметом певних дискусій, а науковий консенсус з часом зміщався як в сторону за, так і проти, декілька разів. Вони були "загальноприйнятими і вважалися справжніми до сучасних часів";[2], але до початку дев'ятнадцятого століття, багато філологів (такий як Річард Бентлі, Крістоф Меінерс, і Фредерік Аст) вважали, що жоден із цих листів насправді не був написаний Платоном. Тепер кожний лист крім Першого мають своїх захисників автентичності. Дванадцятий лист також дуже широка кількість людей вважають підробкою, а П'ятий і Дев'ятий лист мають менше всього підтримки, ніж інші.[3]

Платон з картини Рафаеля — «Афінська школа» (1509–1511)

Епістоли здебільшого відносяться до часу життя Платона в Сиракузах і часи його впливу на політичних діячів Діона і Діонісія. Як правило, вони є біографічними, а не філософськими, хоча деякі, зокрема Сьомий лист, містить доктрини Платонівської філософії. Лише два, другий і сьомий лист, безпосередньо стосуються вчителя Платона - Сократа, що є головною фігурою його філософських діалогів.

Структура Епістолів

Нумерація листів склалася здебільшого із порядку розміщення їх в традиційних рукописах, і здається не має ніякого видимого принципу впорядкування.[4] L. A. Post, у своєму виданні Тринадцять Епістолів Платона, представили їх в тому порядку, в якому автор вважав їх було написано: Тринадцятий, Другий, Одинадцятий, Десятий, Четвертий, Третій, Сьомий, Восьмий і Шостий лист (чотири листа, які здебільшого вважають не справжніми розмішені в кінці після цих дев'яти).[5]

Вважають, що ці Епістоли були адресовані ряду осіб. Чотири були адресовані Діонісію Молодшому (i, ii, iii, xiii), чотири його дядьку Діону та його однодумцям (iv, vii, viii, x), і п'ять — іншим різним особам (п'ятий лист адресовано Пердікка III Македонському; Шостий Гермію Антарейському, Ерасту і Кориску; десятий лист - Аристодору; Одинадцятий — Лаодаму; і Дев'ятий та Дванадцятий Атрхіту).

Примітки
  1. Henri Estienne (ed.), Platonis opera quae extant omnia, Vol. 3, 1578, p. 307.
  2. Plato's Epistles by Glenn Morrow, 1962, p. 5
  3. Platon, "Lettres", ed. by Luc Brisson, Flammarion, 2004, p. 70.
  4. Bury, Introduction to the Epistles, 385
  5. Post, Thirteen Epistles of Plato

Література
  • Boas, George. (1949) "Fact and Legend in the Biography of Plato", The Philosophical Review 57 (5): 439-457.
  • Bury, R. G. (1929; reprinted 1942) Editor and Translator of Plato's Timaeus, Critias, Cleitophon, Menexenus, Epistles, Loeb Classical Library. Cambridge, MA: Harvard University Press.
  • Moore-Blunt, Jennifer (1985) Platonis Epistulae. Teubner.
  • Post, L. A. (1925) Thirteen Epistles of Plato. Oxford.
  • Harward, John (July–October 1928). The Seventh and Eighth Platonic Epistles. The Classical Quarterly (Cambridge University Press on behalf of The Classical Association) 22 (3/4): 143–154. JSTOR 635998. doi:10.1017/S0009838800029608.
  • Post, L. A. (April 1930). The Seventh and Eighth Platonic Epistles. The Classical Quarterly (Cambridge University Press on behalf of The Classical Association) 24 (2): 113–115. JSTOR 636598.
  • Levison, M.; Morton, A. Q.; Winspear, A. D. (1968). The Seventh Letter of Plato. Mind (Mind Association) 77 (307): 309–325. JSTOR 2252457. doi:10.1093/mind/lxxvii.307.309.
  • Caskey, Elizabeth Gwyn (1974), "Again - Plato's Seventh Letter," Classical Philology 69(3): 220–27.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.