Архіт Тарентський

Архі́т Таре́нтський (грец. Αρχυτος; близько 440 — 360 до н. е.) — давньогрецький математик і астроном, державний діяч і полководець, один з перших теоретиків музики. Послідовник Піфагора, друг Платона, вчитель Евдокса.

Архіт Тарентський
дав.-гр. Ἀρχύτας ὁ Ταραντίνος
Народився 428 до н. е.[1]
Таранто
Помер 347 до н. е.[1]
Таранто
Діяльність математик, астроном, політик, філософ, музикознавець, теоретик музики, strategist
Галузь математика і музика
Вчителі Філолай
Відомі учні Евдокс Кнідський
Знання мов давньогрецька
Напрямок Піфагореїзм і Досократики
Magnum opus The Harmonicd

Творчий набуток

Розв'язав багато геометричних задач, зокрема відому задачу подвоєння куба; йому приписується встановлення перших принципів механіки, також винайдення блока і гвинта. Зокрема, вирішуючи задачу подвоєння куба, вводить у математику механічні методи і креслення.

Він перший досліджував механіку, використовуючи математичні принципи, — говорить Діоген Лаертський, — і вперше застосував механічний рух до геометричного креслення, коли перетином напівциліндра прагнув віднайти дві середні пропорційні, щоб розв'язати задачу про подвоєння куба

Ці ідеї продовжують Евдокс Кнідський, Менехма, Теетет Афінський та інші математики.

Крім того, розвиваючи ідеї Піфагора і користуючись його монохордом, Архіт розвивав теорію музики, давши їй теоретико-числове обґрунтування. За словами Клавдія Птолемея, його можна вважати найбільшим теоретиком музики.

Архіт Тарентський перший упорядкував механіку, приклавши до неї математичні основи, і перший звів рух механізмів до геометричного креслення.

Великого значення Архіт надавав "мистецтву рахування стосовно соціально-політичних і економічних питань, вважаючи обчислення, число основою математичного пізнання. Архіту належать слова:

Думається, що мистецтво рахування (логістика) вельми перевершує інші мистецтва в тому, що стосується мудрості, у тому числі і геометричне мистецтво, тому що воно з більшою очевидністю тлумачить те, що їй потрібно… і там, де геометрія є неспроможною, мистецтво рахування виконує доведення і рівним чином при будь-якому дослідженні фігур, і тому, що належить до фігур.

Архіта Тарентського відрізняє системність мислення. Він присвятив ряд робіт нескінченності Всесвіту, чеснотам, мудрості, етичним питанням, питанням про дух і чуття, про первені речей, про загальні поняття і категорії, але вони не збереглися.

Досліджуючи фізичний світ, космос, Архіт розвиває ідеї нескінченного простору. Слідуючи за Евдемом, у своєму доведенні нескінченості Всесвіту, він приводить такі аргументи:

Коли б я опинився на краї Всесвіту, тобто на сфері нерухомих зірок, чи зміг би я випростати назовні руку або палку, чи ні? Припущення, що не зміг би випростати є безглуздим. Але, якщо випростаю, то те, що перебуває ззовні, виявиться або тілом, або місцем (як ми побачимо, це байдуже). Таким чином, скільки разів не припускай існування [все нової і нової] межі Всесвіту, [відсуваючи її все далі і далі], щоразу вона буде аналогічним чином підходити і треба буде задавати те ж саме питання. І якщо те, на що [випростана] палка, щоразу буде іншим [надлишковою величиною стосовно прийнятих розмірів Всесвіту], то ясна річ, що він безкінечний.

Збереглося близько 60 фрагментів, за якими можна судити про його наукову діяльність і світогляд. Архіт намагався об'єднати воєдино філософію, точні науки і вчення про державу.

Відомі роботи
  • «Про математичні науки»
  • «Бесіди»

Див. також

Примітки
  1. autori vari Enciclopedia Treccani — Istituto dell'Enciclopedia Italiana, 1929.
  2. База даних малих космічних тіл JPL: Архіт Тарентський (англ.).

Література

Інтернет-ресурси
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.