Ерлінґ I Стейнвеґґ
Ерлінґ I Стейнвеґґ (д/н — 1207) — король Норвегії з 1204 до 1207 року, очільник партії баглерів, учасник громадянської війни у Норвегії.
| Ерлінґ I Стейнвеґґ | |
|---|---|
| Народився | 12 століття |
| Помер | 1207 |
| Посада | Король Норвегії |
| Діти | Sigurd Ribbungd |
Життєпис
Позашлюбний син Маґнуса V, короля Норвегії. після перемоги короля Сверріра I очільники баглерів втекли до Данії. Сам Ерлінґ деякий час жив у Швеції, а потім переїхав до двору данського короля Вальдемара II. скориставшись раптовою смертю короля Гокона III, він висунув свої претензії на трон. За допомогою данських військ висадився у Норвегії й захопив її південну та західну частини. Тут його оголосили новим королем. Втім незабаром, у 1207 році Ерлінґ I, зненацька помер. Боротьбу баглерів проти біркебейнерів продовжив регент синів Ерлінґа I — Філіпп Сімонсон.
Родина
Діти від коханок:
- Сіґурд
- ім'я невідоме.
Джерела
- Helle, Knut Under kirke og kongemakt, 1130—1350 (Oslo: 1995)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.