Еріх Бушенгаген

Еріх Бушенгаген
нім. Erich Otto Ludwig Buschenhagen
Народився	8 грудня 1895; Страсбург
Помер	13 вересня 1994 (98 років); Кронберґ-ім-Таунус, Верхній Таунус, Дармштадт, Гессен, Німеччина
Країна	Німеччина
Діяльність	військовослужбовець
Знання мов	німецька
Учасник	Перша світова війна і Друга світова війна
Роки активності	з 1914
Військове звання	генерал від інфантерії
	Орден Хреста Свободи 1-го класу з мечами

Еріх Отто Людвіг Бушенгаген (нім. Erich Otto Ludwig Buschenhagen; 8 грудня 1895, Страсбург — 13 вересня 1994, Кронберг) — німецький воєначальник, генерал піхоти вермахту. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з дубовим листям.

Біографія

Учасник Першої світової війни. Після демобілізації армії залишений в рейхсвері, служив у частинах зв'язку та Імперському військовому міністерстві. З 6 жовтня 1936 по 12 жовтня 1937 року — командувач військами зв'язку 3-го військового округу. З 1 березня 1938 року — командир 5-го мотопіхотного полку, з 10 серпня 1939 року — начальник штабу 21-го армійського корпусу, з 1 квітня 1940 року — 21-ї групи. Брав активну участь в розробці і здійсненні операції із захоплення Данії та Норвегії. З 19 грудня 1940 по 15 квітня 1942 року — начальник штабу армії «Норвегія». З 18 червня 1942 року — командир 15-ї піхотної дивізії. Учасник Німецько-радянської війни. З 20 листопада 1943 року — командир 52-го армійського корпусу. 12 жовтня 1944 року взятий в полон радянськими військами в Молдавії. 22 червня 1950 року засуджений військовим трибуналом до 25 років таборів. 8 жовтня 1955 року переданий владі ФРН і звільнений.

Звання

Фанен-юнкер (9 березня 1914)
Фенріх (26 жовтня 1914)
Лейтенант (27 січня 1915) — патент від 23 червня 1913 року.
Оберлейтенант (18 жовтня 1918)
Ротмістр (1 грудня 1925)
Майор (1 квітня 1933)
Оберстлейтенант (1 жовтня 1935)
Оберст (1 березня 1938)
Генерал-майор (1 серпня 1941)
Генерал-лейтенант (10 липня 1943)
Генерал піхоти (20 лютого 1944)

Нагороди

Залізний хрест
- 2-го класу (22 листопада 1914)
- 1-го класу (7 жовтня 1917)
Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) 3-го класу з військовою відзнакою (16 червня 1918)
Почесний хрест ветерана війни з мечами
Пам'ятна військова медаль (Угорщина) з мечами
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років)
- 1-го класу (9 березня 1939)
Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року»
Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» із застібкою «Празький град»
Орден Меча, командорський хрест (Швеція; 6 грудня 1938)
Застібка до Залізного хреста
- 2-го класу (17 вересня 1939)
- 1-го класу (26 вересня 1939)
Орден Хреста Свободи 1-го класу з мечами (Фінляндія; 26 жовтня 1941)
Німецький хрест в золоті (19 липня 1942)
Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям
- лицарський хрест (5 грудня 1943)
- дубове листя (№521; 4 липня 1944)
Відзначений у Вермахтберіхт (12 травня 1944)

Література

Залесский К. А. Железный крест. — М.: Яуза-пресс, 2007. — 4000 экз. — ISBN 978-5-903339-37-2
Die Ordensträger der Deutschen Wehrmacht (CD), VMD-Verlag GmbH, Osnabrück, 2002
Fellgiebel W.P., Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939-1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9
Patzwall K., Scherzer V., Das Deutsche Kreuz 1941-1945, Geschichte und Inhaber Band II, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2001, ISBN 3-931533-45-X
THOMAS, FRANZ & WEGMANN, GÜNTER, Die Eichenlaubträger 1940-1945, Biblio-Verlag, 1997.
Kwasny A., Kwasny G., Die Eichenlaubträger 1940-1945 (CD), Deutsches Wehrkundearchiv, Lage-Waddenhausen, 2001

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.