Ері Оттерс

«Ері Оттерс» (англ. Erie Otters) — американський молодіжний хокейний клуб, що представляє місто Ері, штат Пенсільванія. Команда виступає у середньозахідному дивізіоні західної конференції хокейної ліги Онтаріо. Домашнім майданчиком «видр» є Ері Інсуранс Арена, котра здатна вмістити до 5,5 тис. вболівальників.[1]

Ері Оттерс
Ліга Онтарійська хокейна ліга
Заснована1996
Історія 1953-60 - Гамільтон Тайгер-Кьюбс
1960-74 - Гамільтон Ред Вінгз
1974-76 - Гамільтон Фінкапс
1976-77 - Сент-Кетерінс Фінкапс
1977-78 - Гамільтон Фінкапс
1978-84 - Брантфорд Александерс
1984-88 - Гамільтон Стілгокс
1988-96 - Ніагара-Фоллс Тандер
1996-зараз - Ері Отерс
Домашня арена Ері Інсуренс Арена
МістоЕрі, Пенсільванія, США
Кольори                    
Генеральний менеджер Шервуд Бессін
Головний тренер Кріс Кноблауч
 Ері Оттерс у Вікісховищі

Історія

Історія франшизи почалася в середині минулого століття, коли була створена команда «Гамільтон Тайгер Кьюбс». Наступні десятиліття клуб неодноразово змінював як свою назву, так і місце прописки. Нарешті в 1996 році команда «Ніагара-Фоллс Тандер» переїхала в американський штат Пенсільванія, де і був створений клуб «Ері Отерс».[2]

На нововму місці команда отримала солідну вболівальницьку підтримку: в середньому на домашніх матчах «Отерс» присутні більше 3,5 тисяч фанів.[3]

За 17 сезонів, проведених в ОХЛ, «видри» лише одного разу зуміли виграти кубка Робертсона (трофей, що вручається найкращій команді ОХЛ), у 2002 році. Того ж року команда брала участь у розіграші Меморіального кубку, однак поступилася на стадії півфіналу.

Результати по сезонах

Скорочення: І = Ігри, В = Виграші, Н = Нічиї, П = Поразки, ПО = Поразки не в основний час гри, ГЗ = Голів забито, ГП = Голів пропущено, О = Очки

СезонЛігаІВНППОГЗГПОМісцеПлей-оф
1996-1997ОХЛ6623736-2402605313-е з 17Програш в чвертьфіналі дивізіону
1997-1998ОХЛ66335253261252749-е з 18Програш в чвертьфіналі дивізіону
1998-1999ОХЛ6831433-2712976612-е з 20Програш в чвертьфіналі конференції
1999-2000ОХЛ683342832242297310-е з 20Програш в півфіналі конференції
2000-2001ОХЛ6845101122641711021-е з 20Програш у фіналі конференції
2001-2002ОХЛ68414221246218874-е з 20Чемпіони
2002-2003ОХЛ682463531812485717-е з 20
2003-2004ОХЛ682962672212127110-е з 20Програш в півфіналі конференції
2004-2005ОХЛ683162651862077311-е з 20Програш в чвертьфіналі конференції
2005-2006ОХЛ6826-3572192665917-е з 20
2006-2007ОХЛ6815-5032093783320-е з 20
2007-2008ОХЛ6818-4642063434019-е з 20
2008-2009ОХЛ6834-2952332397311-е з 20Програш в чвертьфіналі конференції
2009-2010ОХЛ6833-2872572597311-е з 20Програш в чвертьфіналі конференції
2010-2011ОХЛ6840-262281227829-е з 20Програш в чвертьфіналі конференції
2011-2012ОХЛ6810-5261693382620-е з 20
2012-2013ОХЛ6819-4092063124719-е з 20
2013-2014ОХЛ6852-1423121701062-е з 20Програш у фіналі конференції

Гравці

Найвідоміші хокеїсти

Номери, що не використовуються
  • 16 — Бред Бойс, нападник (1998-2002, 233 матчі).
  • 18 — Вінс Скотт, нападник (2003-2007, 202 матчі). Виведено з обігу 2010 року[4]

Український слід

За роки існування команди, за неї виступали двоє українців. Харків'янин Павло Штефан зіграв у складі «Ері» 18 поєдинків у сезоні 2000-2001 років. Інший українець, киянин Олександр Караульщук, провів в «Отерс» три повних сезони з 2001 по 2004 роки.

Примітки
  1. erieevents.com. Erie Insurance Arena Facilities. Архів оригіналу за 14.02.2014. Процитовано 20.07.2013.(англ.)
  2. Franchise History. Процитовано 20.07.2013.(англ.)
  3. hockeydb.com. Erie Otters Statistics and History. Процитовано 20.07.2013.(англ.)
  4. goerie.com (14.06.2010). Otters set to retire Scott's No. 18. Процитовано 20.07.2013.(англ.)

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.