Ескадрені міноносці типу «Імпавідо»
Ескадрені міноносці типу «Імпавідо» (італ. Classe Impavido)) — серія ескадрених міноносців ВМС Італії. Перші есмінці з керованим ракетним озброєнням у складі ВМС Італії.
| Ескадрені міноносці типу «Імпавідо» | ||
|---|---|---|
| Classe Impavido | ||
_underway_in_the_Mediterranean_Sea_on_19_May_1983_(6474637).jpg.webp) | ||
| Служба | ||
| Тип/клас | ескадрені міноносці | |
| Держава прапора |  Італія | |
| Належність |  ВМС Італії | |
| Замовлено | 2 | |
| Закладено | 2 | |
| Спущено на воду | 2 | |
| Виведений зі складу флоту | 2 | |
| Ідентифікація | ||
| Параметри | ||
| Тоннаж | 3 990 тонн (повна) | |
| Довжина | 131,3 м | |
| Ширина | 13,7 м | |
| Осадка | 4,4 м | |
| Технічні дані | ||
| Рухова установка | 2 × парові турбіни 4 котли «Foster Wheeler» | |
| Гвинти | 2 | |
| Потужність | 70 000 к.с. | |
| Швидкість | 34 вузли | |
| Дальність плавання | 3 000 миль на швидкості 16 вузлів | |
| Екіпаж | 344 офіцерів та матросів | |
| Озброєння | ||
| Артилерія | 2 x 127-мм гармати Mark 12 5"/38 | |
| Торпедно-мінне озброєння | 6 (2 x 3) x 324-мм протичовнові торпедні апарати | |
| Ракетне озброєння | RIM-24 Tartar | |
| Зенітне озброєння | 4 x 76/62-ии гармати «OTO Melara» | |
| Радіолокаційне озброєння | РЛС: SPS-12 SPS-39 SPQ-2 SPG-51 RTN-10X Гідролокатор: SQS-23 | |
| Авіація | 1 вертоліт Agusta A.106 | |
Представники
| Корабель | Виготовлювач | Бортове позначення | Закладено | Спущено | У строю | Статус |
|---|---|---|---|---|---|---|
| «Імпавідо» «Impavido» |
«Cantiere navale di Riva Trigoso» | D 570 | 10 червня 1957 року | 25 травня 1962 року | 16 листопада 1963 року | Виключений зі складу флоту у 1992 році |
| «Інтрепідо» «Intrepido» |
«Ansaldo», Ліворно | D 571 | 16 травня 1959 року | 21 жовтня 1962 року | 28 липня 1964 року | Виключений зі складу флоту у 1991 році |
Конструкція
Ескадрені міноносці керованим ракетним озброєнням типу «Імпавідо» розроблялись на базі есмінців типу «Індоміто», які мали звичайне озброєння. Тому есмінці типу «Імпавідо» зберегли загальну архітектуру корпусу і спарені 127-мм гармати. Але згодом ці гармати замінили на пускові установки RIM-24 Tartar зі 40 ракетами, призначені для ураження повітряних цілей на будь-яких висотах.
Окрім ракетного озброєння, на есмінцях збереглись 4 x 76/62-ии зенітні гармати «OTO Melara». Для боротьби з підводними човнами буди встановлені два строєні 324-мм торпедні апарати.
Есмінці могли нести по одному вертольоту Agusta A.106.
Порівняно із прототипом, есмінці типу «Імпавідо» мали вищу задню димову трубу, щоб дим з неї не заважав системам керування вогнем, розміщеним на даху кормової рубки.
Силова установка складалась з 4 парових котлів «Foster Wheeler» і двох парових турбін потужністю 70 000 к.с., які працювали на 2 гвинти, забезпечуючи максимальну швидкість у 34 вузли. Парові котли спочатку працювали на лігроїні, потім на дизельному паливі.
У 1974-1977 роках обидва кораблі пройшли модернізацію, під час якої були встановлені нові радіолокатори та системи озброєння.
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ескадрені міноносці типу «Імпавідо»- Ескадрені міноносці типу «Імпавідо» на сайті www.marina.difesa.it(італ.)
Література
- Conway's All the World's Fighting Ships, 1947—1995. — NAVAL INSTITUTE PRESS, Annapolis, Maryland (англ.)
- Эсминцы и эскортные корабли: Свыше 300 эсминцев, канонерских лодок и эскортнэх кораблей всего мира. Пер. с англ. Ю.Новикова. - М.: ООО «Издательство АСТ», 2001., 532 с. ISBN 5-17-005060-7