Естонські Конституційні Збори
Есто́нські Конституці́́йні Збо́ри (ест. Asutav kogu) - перший естонський парламент, що існував у 1919-1920 роках.
Історія скликання
Перше скликання
15 (28 листопада) 1917 року тимчасова Земська рада Естляндської губернії проголосила себе у Ревелі законною верховною владою до скликання Естонських Конституційних Зборів і закликала до виборів у нього «для визначення майбутнього державного устрою Естонії». 19 листопада (2 грудня) Виконком Естляндської Ради робітничих, військових, безземельних і малоземельних депутатів прийняв рішення про розпуск Земської ради і одночасно підтримав ідею скликання Конституційних зборів, призначивши вибори на 21-22 січня (3-4 лютого) 1918 року.
Вибори відбулися в призначений термін, РСДРП (б) отримала на них 37,1% голосів. Конституційні збори передбачалося відкрити 15 лютого 1918 року, але це не вдалося зробити у зв'язку з початком наступу німецьких військ.
Повторне скликання
Повторно Естонські Конституційні збори було скликано 5-7 квітня 1919 року[1], Тимчасовим урядом Естонії під час війни Естонії за свою незалежність проти окупаційниї військ більшовиків. Вибори до зборів проходили за пропорційною системою голосування, в них брали участь і солдати на фронті. Вибори виграли ліві і центристські партії[2]:
| Ліві партії | % Голоси | Місця | Центристські партії | % Голоси | Місця | Праві партії | % Голоси | Місця | Інші | % Голоси | Місця |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Соціал-демократи | % 33.3 | 41 | Народна партія Естонії | % 20.7 | 25 | Аграрна ліга | % 6.5 | 8 | Етнічні меншини | % 3.8 | 4 |
| Партія праці | % 25.1 | 30 | Християнська національна партія | % 4.4 | 5 | Інші | % 0.4 | 0 | |||
| Незалежні соціалісти | % 5.8 | 7 | |||||||||
| Всього лівих | % 64.2 | 78 | Всього центристських | % 20.7 | 25 | Всього правих | % 10.9 | 13 | Всього інших | % 4.2 | 4 |
Засідання
120 членів Конституційних зборів зібралися на перше засідання 23 квітня 1919 року (день, який відзначають як день народження естонського парламенту[1]), і обрали голову, соціал-демократа Аугуста Рея.
- 7 травня збори прийняли закон про державну початкову освіту: встановлювався принцип обов'язкової і безкоштовної початкової 6-річної освіти. [3]
- 9 травня 1919 року естонський Тимчасовий уряд пішов у відставку і вперше було обраний повністю демократичний уряд Естонії під керівництвом прем'єр-міністра Отто Штрандмана (Естонська партія праці).
- 15 травня збори прийняли «Декларацію Естонських Конституційних Зборів про державну самостійність і незалежність Естонії», спрямовану світовій спільноті для визнання Естонії незалежною державою, підтвердивши тим самим першу Декларацію незалежності Естонії
- 4 червня 1919 року збори прийняли тимчасову конституцію Естонії.
- 10 жовтня 1919 року було прийнято закон про аграрну реформу, який конфісковував і перерозподіляв садиби балтійських німців, закінчивши 700-річний період володіння регіоном німцями після Лівонського хрестового походу.
- 13 лютого 1920 був ратифікований Тартуський мирний договір, підписаний Естонією і Радянською Росією 2 лютого 1920 року.
Перша конституція Естонії була прийнята 15 червня 1920 року. Після того, як конституція набула чинності, і були проведені перші парламентські вибори, Конституційні збори саморозпустилися 20 грудня 1920 року. [2]
Примітки
Джерела
- Kes Asutavast Kogust kustutas viimase küünla? – Postimees, 28. veebruar 2009.
Посилання
- Protokollid (esimene istungjärk)[недоступне посилання з травня 2019]
- Protokollid (teine istungjärk)[недоступне посилання з травня 2019]
- Protokollid (kolmas istungjärk)[недоступне посилання з травня 2019]
- Protokollid (neljas istungjärk)[недоступне посилання з травня 2019]
- Protokollid (viies istungjärk)[недоступне посилання з травня 2019]