Етель Беррімор

Етель Мей Блайт (англ. Ethel Mae Blythe) народилася 15 серпня 1879 в Філадельфії, Пенсільванія, другою дитиною в сім'ї акторів Моріса Беррімора і Джорджіани Дрю. Вона є сестрою акторів Джона Беррімора і Лайонела Беррімора, а також доводиться двоюрідною бабусею Дрю Беррімор. Своє дитинство майбутня акторка провела в Філадельфії, де відвідувала католицьку школу.

Етель Беррімор, 1911

Її перша поява на Бродвеї відбулася в 1895 році в п'єсі, в якій також грали її дядько Джон Дрю Молодший і Мод Адамс. Разом з ним вона також з'явилася в п'єсі «Розмарі» в 1896. Серед її бродвейських ролей також відомими є Нора в «Ляльковому будинку» (1905) і Джульєта в «Ромео і Джульєтті» (1922). У 1926 вона досягла великого успіху, зігравши в комедійній постановці Сомерсета Моема «Постійна дружина».

Етель Беррімор була прихильником Акторської фінансової асоціації та навіть брала активну участь в їх страйку в 1919. Акторка була великою прихильницею бейсболу та боксу. Але її любов до боксу пропала після того, як 4 липня 1919 вона стала свідком звірячого бою Вільяма Демпсі і Джесса Вілларда, в якому Демпсі зламав щелепу Джессу і вибив кілька його зубів. З тих пір Беррімор присягнулася, що більше ніколи не відвідає жодного бою.

Етель Беррімор

Вперше на великому екрані вона з'явилася в 1914, але активну кінокар'єру почала лише в 1940-х, після свого переїзду в Голлівуд. Єдиними двома фільмами, в яких вона знялася разом з двома братами, стали «Національний парад червоного хреста» (1917) і «Распутін і імператриця» (1932).

У 1945 за свою роль у фільмі «Тільки самотнє серце» Етель Беррімор була удостоєна премії «Оскар» в номінації «найкраща акторка другого плану». Іншими відомими фільмами з її участю стали «Гвинтові сходи» (1945), «Справа Парадайна» (1947), «Портрет Дженні» (1948) і «Опівнічний поцілунок» (1948). У 1950-ті акторка кілька разів з'явилася і на телебаченні, виконавши невеликі ролі в ряді телесеріалів.