Етіотропна терапія

Етіотропна терапія (грец. aitía, причина + trópos, поворот, напрям; therapéia, лікування) — лікування, спрямоване на усунення причини виникнення захворювання. Етіотропна терапія

Суть етіотропної терапії (aetiotropus: від грец. -aetia — причина та tropos — спосіб, подіяти на причину) полягає у застосуванні засобів, які діють на причину хвороби. Вона застосовується у тих випадках, коли етіологічний фактор знаходиться в організмі і продовжує впливати на нього. До етіотропної терапії можна віднести: застосування протимікробних препаратів (антибіотики, сульфаніламіди, нітрофурани та інші хіміотерапевтичні засоби), специфічних гіперімунних сироваток, анатоксинів та імуноглобулінів, бактеріофагів, пробіотиків, антидотів за отруєнь, антигельмінтиків; радикальні операції для видалення сторонніх предметів, пухлин; операції у разі зміщень органів. Окрім біотичних факторів і токсинів, в етіології внутрішніх хвороб тварин часто вирішальне значення мають порушення умов утримання та експлуатації тварин. Це так звані абіотичні фактори. В одних випадках вони є основною причиною хвороби, а в інших виступають у ролі чинників, які сприяють зниженню резистентності організму, на фоні чого біотичні фактори проявляють свою патогенну дію. Усунення абіотичних факторів також належить до етіотропної терапії.