Еццеліно II да Романо

Еццеліно II да Романо був сином Еццеліно I да Романо. У 1199 році падуанці захопили і розграбували родове гніздо Еццеліні — замок Онара. Після цього резиденція Еццеліно II була перенесена до Романо-д'Еццеліно. У 1209 році Еццеліно II да Романо підтримав імператора Священної Римської імперії Оттона IV, від якого у 1211 році він отримав у володіння Бассано-дель-Граппа[2]. Саме за допомогою Еццеліно II да Романо імператору вдалося взяти Верону, марку Тревізо та стратегічно важливі дороги на Кремону. Але остаточно розбити сили Ломбарської ліги імператорському війську так і не вдалося[3]. Втім, Еццеліно II да Романо був призначений імперським вікарієм.[1]. У 1212 році він все-таки розбив біля Верони війська ломбарців, які очолював його давній супротивник Аццо VI д’Есте, який загинув у тому бою. У 1214 році Еццеліно II да Романо воював з Венеційською республікою[4]. У 1191-1193 роках був подестою в Тревізо, з 1200 року – у Вероні, а з 1211 року – у Віченці. У 1221 пішов у монастир, розділивши свої володіння між синами – Еццеліно та Альберіко[1][5]. Помер у монастирі в 1235 році.

Еццеліно II да Романо був одружений чотири рази:

1. Агнеса д’Есте (1167) — дочка Обіццо I д’Есте та Софії да Лендінара.
2. Спронелла Далесманні (117- 1199) — дочка Долеманно Долеманні.
3. Сесилія д'Абано – спадкоємиця графа Манфредо д'Абано.
4. Аделаїда дельї Альберті ді Мангона — дочка графа Мангони.

Від цих чотирьох шлюбів Еццеліно мав багато дітей, серед яких:

• Силіція
• Пальма Новелла
• Емілія (одружена з Альберто Конті)
• Софія
• Еццеліно III да Романо
• Альберіко да Романо
• Кунігерда[6]

• The New Cambridge Medieval History (Vol. 5 The rise of the signori, 1999), Cambridge University Press, c.1198-c.1300, ISBN 978-0521362894
• Rapisarda, Mario (1965). La signoria di Ezzelino da Romano. Udine.
• Verci C. «Storia degli Ecelini», v.1-3 Venezia 1841
• Fasoli G. «Studi Ezzeliniani», Bologna 1965.