Ечміадзинський монастир

Ечміадзінський монастир є резиденцією Католикоса всіх вірмен з початку IV століття до 484 року. На початку V століття у Вагаршапаті був скликаний церковний собор, який прийняв рішення про створення вірменського алфавіту і перекладу Біблії. В Ечміадзинському монастирському комплексі розташовані Ечміадзинський кафедральний собор і богословські навчальні заклади. Дерев'яний собор був вперше побудований в перші роки IV століття (незабаром після введення у Вірменії християнства як державної релігії і потім перебудований у камені в V і VII століттях.

У 491 році в Ечміадзині був скликаний церковний собор, який офіційно передав анафемі Халкідонське віровчення. У кінці V століття марзпан Вірменії Ваан Мамікоян назначив настоятелем монастиря Лазаря Парпеци. До VII століття Ечміадзін був базилікою з дерев'яним дахом. Купол, можливо, з'явився у VII столітті після капітальної перебудови Католикосом Комітаса. Католикос Саак Дзоропореці (677—703) присвятив монастирю свій вірш «Єдинородний від Отця». Вже у XIII столітті монастир був у руїнах.

У соборі розташований музей з колекцією творів середньовічного декоративно-прикладного мистецтва. Навколо Ечміадзинського монастиря знаходяться також церква Святої Ріпсіме, церква святої Гаяне 630, реставрована в 1652, церква Шокагат (1694).