Жайворонок Богдан Сергійович

1999 року закінчив ЗОШ у селі Гордіївка Канівського району, по тому — Дарницький технічний ліцей міста Києва. Із сім'єю переїхав до міста Остер Козелецького району. Протягом 2001—2003 років проходив строкову військову службу у лавах ЗСУ. Демобілізувавшись, працював у компанії по виготовленню та ремонту дверей.

В часі війни — міліціонер, батальйон патрульної служби міліції особливого призначення «Дніпро-1».

Загинув 29 серпня 2014-го під час виходу з оточення поблизу Іловайська. Їхав по «гуманітарному коридору» в мікроавтобусі батальйону «Миротворець». Потрапили під обстріл, йшли пішки, потім добиралися у автівці батальйону «Ніссан». Поруч з селом Горбатенко Старобешевського району знову потрапили під обстріл — там його бачили востаннє, був без свідомості, але ушкоджень у нього не було — лежав біля автівки, що потрапила у воронку. Згодом автівка була знищена, проте біля неї нікого не було.

Станом на 22 жовтня родина — мама, дружина, син Семен 2011 р. н. — його ще розшукувала.

У жовтні 2015-го перепохований в Дніпропетровську на Краснопільському цвинтарі.

14 листопада 2014 року за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

• Указ Президента України від 14 листопада 2014 року року № 873/2014 «Про відзначення державними нагородами України»
• Жайворонок Богдан Сергійович
• Жайворонок Богдан
• У Дніпропетровську перепоховали двох добровольців, загиблих під Іловайськом
• Жирохов М. Доля добровольця