Жанна Віллепре-Пауер

Жанна Віллепре-Пауер, народилася Жанна Вільпре (24 вересня 1794 — 25 січня 1871), була новаторським французьким морським біологом, яка в 1832 році була першою людиною, яка створила акваріуми для експериментів з водними організмами. Англійський біолог Річард Оуен називав її «Матір'ю Акваріофілії».[5]

Жанна Віллепре-Пауер
фр. Jeanne Villepreux-Power
Ім'я при народженні фр. Jeanne Villepreux
Народилася 25 вересня 1794(1794-09-25)[1][2]
Жуіяк
Померла 25 січня 1871(1871-01-25)[1][3][2] (76 років)
Жуіяк
Країна  Франція
Діяльність біолог, зоолог, морський біолог, натураліст
Галузь біологія океану
Знання мов французька[1]
Членство Зоологічне товариство Лондонаd[4]
Жанна Віллепре-Пауер, сфотографована в 1861 році Андре-Адольфом-Еженом Діздері
Спостереження та фізичні експерименти над кількома морськими та наземними тваринами, 1839 рік, автор Жанна Віллепре-Пауер

Біографія

Віллепре-Пауер народилась у Джуйяку, Коррез,[6] старша дитина шевця.[7] У віці 18 років вона пішла до Парижа, щоб стати кравчинею (dressmaker), на відстань понад 400 kilometres (250 mi).[8] У 1816 році вона стала добре відомою завдяки створенню весільної сукні принцеси Кароліни при заміжжі з Шарлем-Фердинаном де Бурбоном.[9] У 1818 році вона познайомилася й вийшла заміж за англійського купця Джеймса Пауера. Подружжя переїхало на Сицилію і оселилося в Мессіні, де прожило близько 25 років і де Жаннет Віллепре Пауер проводила свої дослідження та вивчення морської біології.[10]

На Сицилії вона почала вивчати природничу історію, зокрема проводила фізичні спостереження й експерименти над морськими та наземними тваринами. Вона хотіла провести інвентаризацію екосистеми острова.[10] У 1834 р. професор Carmelo Maravigna писав у «Giornale Letterario dell'Accademia Gioenia di Catania», що Віллепре-Пауер слід приписувати винахід акваріума та систематичне застосування його для вивчення морського життя.[11] Вона створила три типи акваріумів: скляний акваріум для свого кабінету, занурений скляний у клітку, та клітку для більших молюсків, які стоять на якорі в морі.[8] Її перша книга була опублікована в 1839 році з описом її експериментів під назвою Observations et expériences physiques sur plusieurs animaux marins et terrestres.

Паперовий наутилус (Argonauta argo)

Її друга книга «Guida per la Sicilia» була опублікована в 1842 р.[8] Книга була перевиданий Історичним товариством Мессіни.[6] Вона також вивчала молюсків та їх скам'янілості; зокрема, вона віддала перевагу Argonauta argo. У той час існувала невизначеність щодо того, чи виробляє вид аргонавтів власну оболонку, чи набуває оболонку від іншого організму (подібно до раків-відлюдників). Робота Віллепре-Пауер показала, що вони справді виробляють власні мушлі.[10]

Віллепре-Пауер також займалась охороною природи і їй приписують розробку принципів стійкої аквакультури на Сицилії.[8]

Вона була першою жінкою-членом Catania Accademia Gioenia, членом-кореспондентом Лондонського зоологічного товариства(London Zoological Society) та шістнадцяти інших наукових товариств.[12]

Віллепре-Пауер та її чоловік покинули Сицилію в 1843 році, і багато її записів і наукових креслень загублено під час аварії корабля.[6][8] Хоча вона не припиняла писати, подальших досліджень не проводила. Вони з чоловіком розподілили свій час між Парижем і Лондоном. Вона втекла з Парижа під час облоги прусської армії взимку 1870 року, повернувшись до Джульяка. Померла в січні 1871 року.

У 1997 році її ім'я «Віллепре-Пауер» надано кратеру на Венері, відкритому зондом Магеллана.[12]

Повідомляється, що вона також тримала як домашніх тварин двох приручених кам'яних куниць.

Популярна культура

Біографічна пісня про Жанну Віллепре представлена у «26 вчених, другий том: Ньютон — Зенон», альбомі каліфорнійської групи «Артишок» 2008 року.[13]

Дивитися також

Примітки
  1. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. GeneaStar
  3. тезаурус CERL — Consortium of European Research Libraries.
  4. https://www.zsl.org/blogs/artefact-of-the-month/women-and-the-blue-planet-%E2%80%93-contributions-of-some-women-to-our-knowledge
  5. Women's History Month: Jeanne Villepreux-Power. 13.7 Billion Years. 14 березня 2012.
  6. Arnal, Claude. Jeanne Villepreux-Power: A Pioneering Experimental Malacologist. The Malacological Society of London Bulletin. Процитовано 19 січня 2014.
  7. Jeanne Villepreux-Power. Epigenesys. Процитовано 19 січня 2014.
  8. Potočnik], European Commission, Directorate-General for Research; [forew. Janez (2009). Women in science. Luxembourg: Office for Official Publications of the European Communities. ISBN 978-92-79-11486-1. Процитовано 4 вересня 2016.
  9. Rafferty, John P. (2012). Britannica Biographies. Encyclopædia Britannica.
  10. Swaby, Rachel (2015). Headstrong: 52 Women Who Changed Science - And the World. New York: Broadway Books. с. 51–53. ISBN 9780553446791.
  11. Arnal, Claude. Jeannette Villepreux Power a Messine: l'Argonauta argo et l'invention de l'aquarium (1832). Процитовано 4 вересня 2016.
  12. Arnal, Claude. Villepreux-Power, Jeanne. 4000 Years of Women in Science. Процитовано 10 серпня 2015.
  13. Sellers, Timothy (14 травня 2009). 26 Scientists Volume Two: Newton-Zeno. Artichoke. Процитовано 10 серпня 2015.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.