Жан I (герцог Лотарингії)

Жан (Іоганн) I (фр. Jean Ier, нім. Johann I.; 1346 — 23 вересня 1390) — герцог Лотарингії в 1346—1390 роках.

Жан I
фр. Jean Ier de Lorraine
Народився лютий 1346[1]
невідомо
Помер 23 вересня 1390[1] (44 роки)
Париж, Королівство Франція[1]
Країна  Франція
Діяльність феодал
Знання мов французька
Титул герцог Лотарингії[1]
Рід Лотаринзький дім[1]
Батько Рудольф (герцог Лотарингії)[1]
Мати Mary of Chatillond[1]
У шлюбі з Sophie of Württembergd[1]
Діти Frederick I of Lorraine, Count of Vaudémontd[2], Карл II (герцог Лотарингії)[1] і Isabelle of Lorrained[1][3]

Життєпис

Походив з Лотаринзького дому. Єдиний син Рудольфа I, герцога Лотарингії, та Марії де Блуа-Шатійон. Народився в лютому 1346 року. У серпні того ж року після загибелі батька оголошений новим герцогом Лотарингії. Через малий вік регентшею була оголошена Марія де Блуа. Її допомагав Ебергард II, граф Вюртембергу.

У 1353 році оголошений повнолітнім та перебрав на себе урядування в герцогстві. У грудні 1353 року під час перебування в Лотарингії імператора Карла IV приніс йому оммаж за герцогство, а той призначив його «генеральним лейтенантом імперії на Мозельщині (Мозельланді)». 1354 року його права герцога визнав Жан II, король Франції.

Продовжив політику батька щодо союзу з Францією проти Англії під час Столітньої війни. 1356 року брав участь у битві при Пуатьє, де зміг врятуватися. Того ж року разом з лицарями Тевтонського ордену брав участь у хрестовому поході проти литовців. 1358 року допомагав дофінові Карлу придушити Паризьке повстання.

1361 року оженився з представницею Вюртемберзької династії. У 1364 році брав участь у коронації Карла V королем Франції в Реймсі. Невдовзі рушив на допомогу своєму вуйкові Карлу I де Блуа, герцогу Бретані, в його боротьбі з Жаном де Монфором. 29 вересня того ж року брав участь у битві біля Оре, де Карл I загинув, а Жан I Лотаринзький потрапив у полон. 1365 року знову відправився на допомогу Тевтонському ордену, що вів війну з литовцями.

Згодом брав участь у війні за звільнення французьких територій, втрачених внаслідок Договору у Бретіньї. Наприкінці свого володарювання політично зблизився з Філіппом II, герцогом Бургундії, переважно через загрозу найманців відомих як «велика кампанія», які загрожували плюндруванням Лотарингії.

Помер 1390 року в Парижі під час судового розгляду Паризького парламенту скарги проти нього з боку магістрату міста Нефшато. Жану I спадкував його старший син Карл.

Родина

Дружина — Софія, донька Ебергарда II, графа Вюртембергу.

Діти:

  • Карл (1364—1431), герцог Лотарингії
  • Феррі (1371—1415), граф Водемон
  • Ізабелла, дружина Ангерана VII де Кусі

Примітки
  1. Cawley C. Medieval Lands: A prosopography of medieval European noble and royal families
  2. Cawley C. Medieval Lands: A prosopography of medieval European noble and royal families
  3. Lundy D. R. The Peerage

Джерела
  • Henry Bogdan, La Lorraine des ducs, sept siècles d'histoire, Perrin, 2005 (ISBN 2-262-02113-9)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.