Жерар Женетт

Жера́р Жене́тт (фр. Gérard Genette; 7 червня 1930 — 11 травня 2018) — французький літературознавець, чільний представник структуралізму, один із засновників сучасної наратології, започаткував вивчення інтертекстуальності.

Жерар Женетт
фр. Gérard Genette
Ім'я при народженні фр. Gérard Raymond Genette[1]
Народився 7 червня 1930(1930-06-07)[2][3]
XX округ Парижа, Париж, Франція
Помер 11 травня 2018(2018-05-11)[4][2] (87 років)
Іврі-сюр-Сен[1]
Країна  Франція
Діяльність літературний критик, літературний теоретик, викладач університету
Alma mater Вища нормальна школа[5] і Faculty of Arts of Parisd
Галузь Французька література і теорія літератури
Заклад Вища школа соціальних наук, Практична школа вищих досліджень і Faculty of Arts of Parisd
Вчителі Jean-Toussaint Desantid
Аспіранти, докторанти François Jostd і Vincent Colonnad
Членство Socialisme ou Barbaried
У шлюбі з Raymonde Debray-Genetted[6]
Нагороди

Біографія

Женетт народився в Парижі, закінчив Вищу нормальну школу в 1955, у 1963—1967 працював спершу як асистент, а потім як професор французької літератури в Сорбонні. Викладав у Вищій практичній школі, й до виходу на пенсію в 1994 — у Вищій школі суспільних наук.

У 1960-х роках зазнав впливу Ролана Барта й був одним з найближчих його соратників; учасник групи «Тель кель», у 1970 разом з Цветаном Тодоровим заснував знаменитий часопис «Поетика» (фр. «Poétique»).

Терміни, впроваджені Женеттом
  • дієґезис — часово-просторовий світ художнього твору;
  • металепсис: виникає, коли є, принаймні, два елементи (два дієґезиси). Персонаж в межах одного дієґезису розповідає свою історію. Ця історія буде вже історією другого рівня. Перехід з одного оповідного рівня на інший описується терміном «металепсис»;
  • паратекст;
  • транстекстуальність — термін з книжки «Палімпсести». У спрощеному вигляді транстекстуальнсть — це зв'язки тексту з іншими текстами та позатекстовими реаліями;

Риторика в працях Женетта

Спадщина класичної риторики викликала зацікавлення у французьких структуралістів, які розглядали риторику - "приголомшливу спробу цілої культури проаналізувати та впорядкувати форми мови, зробити світ мови зрозумілим для розуму"[7] - як мову опису літератури, що за допомогою деякого оновлення зможе бути придатною для її дослідження. Завдяки своїй нормативності та усталеності риторика стала затребуваною для структуралістів як противага стилістиці, яка здебільшого вивчала ідіостиль автора[8].

Сам Женетт активно сприяв поверненню класичної риторики в науковий обіг. Дві його статті "Риторика і освіта" та "Скорочена риторика" показують, яким чином класична риторика втратила своє провідне становище в науковому дослідженні літератури. Це сталося через радикальне спрощення самої структури риторичного знання - з безлічі фігур, класифікацією яких займалися класичні ритори, сучасна теорія фігур зводить складне до простого, залишаючи фактично одну лише метафору:

“...виникає майже неминуча, чи навіть не "природна" плутанина між поняттями значити і бути схожим, в силу якої будь-який троп може зійти за метафору” (т. 2, с. 34)[9].

Схожі думки висловлює і французький ритор XIX століття П'єр Фонтаньє у праці Commentaire raisonne des Tropes de Dumarsais. Женетт поділяв багато його думок, зокрема у 1968 році він перевидав його трактат "Фігури мови" разом зі своєю супровідною статтею[10].

Серед власне "риторичних" робіт Женетта лише деякі (наприклад, стаття "Гіперболи") безпосередньо присвячені класифікації фігур мови. Найчастіше об'єктом розгляду є не окремі риторичні фігури, а риторика як ціле (статті "Риторика і освіта" та "Скорочена риторика") або фігуральний аспект літератури загалом (стаття "Фігури"). Женетт застосовує риторичну класифікацію спершу на рівні наративних конструкцій, а згодом - на рівні гіпертекстуальних зв'язків.

Праці
  • Figures I, 1966 (збірка з 18 статей)
  • Figures II, 1969 (збірка з 10 статей)
  • Figures III, 1972
  • Figures IV, 1999
  • Figures V, 2002
  • Mimologiques: voyage en Cratylie, 1976
  • Introduction à l'architexte, 1979 (Вступ до архітексту)
  • Palimpsestes, La littérature au second degré, 1982
  • Nouveau discours du récit, 1983
  • Seuils, 1987
  • Fiction et diction, 1991
  • L'Œuvre de l'art, 2 volumes :
    • 1 : immanence et transcendance, 1994
    • 2 : la relation esthétique, 1997
  • Métalepse, 2004
  • Bardadrac, 2006
  • Codicille, 2009

Примітки
  1. Fichier des personnes décédées
  2. Gran Enciclopèdia Catalana — Grup Enciclopèdia Catalana, 1968.
  3. Proleksis enciklopedija — 2009.
  4. Le monde de la littérature en deuil: Gérard Genette est décédé à l’âge de 87 ans — 2018.
  5. https://www.archicubes.ens.fr/lannuaire#annuaire_chercher?identite=Genette
  6. Quand Gérard Genette batifole entre critique et théorie // Le Monde — Paris: Societe Editrice Du Monde, 2002. — ISSN 0395-2037; 1284-1250; 2262-4694
  7. Барт, Ролан (1989). Вибрані робити. Семіотика. Поетика (російською). Москва: Прогрес. с. 378.
  8. Ж. Дюбуа, Ф. Пир, А. Тринон и др. (1986). Возвращение риторики. Вступительная статья А. К. Авеличева // Общая риторика (пер. з франц.). Москва: Прогресс. с. 5–25.
  9. Женетт, Жерар (1998). Фигуры. В 2-х томах (російською). Изд-во им. Сабашниковых. с. 472. ISBN 5-8242-0065-3.
  10. Fontanier, Pierre (1968). Les Figures du discours (французькою). Paris: Flammarion. с. 507.

Література
  • Shlomith Rimmon-Kenan: A comprehensive Theory of Narrative: Genettes 'Figures III' and the Structuralist Study of Fiction. In: PTL. A Journal for Poetics and Theory of Literature. 1976, 1, 33-62.
  • Зенкин, Сергей Николаевич. Преодоленное головокружение: Жерар Женетт и судьба структурализма // Жерар Женетт. Фигуры. М., 1998.
  • Возвращение риторики. Вступительная статья А. К. Авеличева // Общая риторика: Пер. с фр. / Ж. Дюбуа, Ф. Пир, А. Тринон и др. – М.: Прогресс, 1986.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.