Живопис інків

Живопис інків — образотворче мистецтво за часів існування держави Тауантінсую. Склалося під впливом культур Паракас, Моче, Наска та Чиму. Представлено переважно розписами на тканинах, керамиці та стінах.

Характеристика

Живопис представлений у вигляді зображення людиноморфних особин (богів, різних божеств, імператорів), тварин, птахів і плазунів, а також геометричних фігур. Перше було відображенням легенд, міфів, звитяг Сапа Інки, перемог над ворогами, сцени з полювання, рибальства. Також існував інкський портрет, де головними героями були імператори та боги.

Другий — зображенням священних видів фауни (іноді флори). Одним з основних мотивів був котячий бог, прототипом якого вважався ягуар або пума. Малюнки інків багаті зображеннями цього бога. Це складний гібрид кішки і змії, кондора та інших тварин. Він мав сакральний сенс. Часто зображення піддавалося ретельній стилізації.

Третє — символами людських якостей, що слугувало віддзеркаленням здібностей господаря або побажанням у наслідуванні шанованих в інків здібностей. Інки в малюнках тяжіли до кубізму та абстракціонізму.

Малюнки представлені на тканинах (переважно знаті), арібалах (глечиках), керо (церемоніальному посуді), військових щитах, у вигляді «геральдичних» фігур на прапорах Сапа Інки (імператора). Розписувалися також маски, що використовувалися у театральних виставах.

Також інки використовували монументальний живопис, своєрідні фрески. Створювали картини на стінах храмів та палацах, де переважали релігійні сюжети та події з життя володарів. Проте внаслідок діяльності іспанських конкістадорів та католицьких ченців ці пам'ятки інкської культури майже повністю були знищені. До тепер збреглися лише у вигляді опису сучасників з числа інків або іспанських хроністів, зокрема про величні фрески стосовно перемоги Інки Пачамутека над чанками у храмі Коріканча згадує Ґарсіласо де ла Веґа. В свою чергу Педро Сарм'єнто де Гамбоа згадує про історію інків у картинах, життя володарів, легенди про них, що були створені за наказом Сапа Інки Пачакутекау храмі Сонця. Є згадка про імператорську «картинну галерею» у Пукінканчі. Залишки фресок зосталися в руїнах міст Пачакамак, Парамонга, Тамбо-Колорадо, Чокекірао. З технік фресок відомо про наступні методи: нанесення фарби на заштукатурену стінки та малюнок створювався на мокрій штукатурці, яки заповнювався фарбою.

Малюнки дуже виразні за колоритом і графичністю. Деякі малюнки інків настільки стилізовані, що можна розрізнити елементи, що зображують очі. Вони були поліхромні, але переважно чорно-білого і червоного кольорів. Також використовувалися коричневий, кремовий, жовтий, помаранчевий колір.

Наприкінці існування імперії інків почали застосовуватися лакове покриття виробів.

Джерела

  • Kauffmann Doig, Federico: Historia y arte del Perú antiguo. Tomo 6. Lima, Ediciones PEISA, 2002. ISBN 9972-40-218-0
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.