Жигарєв Павло Федорович

Народився в родині селянина-бідняка.

З 1919 року — в Червоній армії. У 1919—1920 роках служив у запасному кавалерійському полку в місті Твері і в основних бойових діях громадянської війни участі не брав.

Член РКП(б) з 1920 року.

У 1922 році закінчив 4-у Тверську кавалерійську школу командного складу РСЧА, потім командував кавалерійським взводом. З 1925 року переведений в авіацію і направлений на навчання. У 1927 році закінчив Ленінградську військову школу льотчиків-спостерігачів. Кілька років був на викладацькій роботі у військово-навчальних авіаційних закладах.

У 1932 році закінчив командний факультет Військово-повітряної академії РСЧА імені професора Жуковського, в 1933 році ад'юнктуру при ній.

З 1933 року — начальник штабу Качинської вищої авіаційної школи льотчиків, тоді ж і сам закінчив її без відриву від виконання службових обов'язків.

У 1934—1936 роках командував авіаційними частинами, від окремої ескадрильї до авіабригади. У листопаді 1937 — вересні 1938 року перебував у відрядженні в Китаї, очолюючи групу радянських льотчиків-добровольців. Брав участь у бойових діях японо-китайської війни на стороні урядових військ Чан Кайши, організовував відбиття ударів японської авіації, протиповітряну оборону, навчання китайських льотчиків на радянських літаках.

У вересні 1938 року призначений начальником Управління бойової підготовки Військово-повітряних сил (ВПС) РСЧА. З 1939 року — командувач ВПС 2-ї Окремої Далекосхідної Червонопрапорної армії. З грудня 1940 року — 1-й заступник, а з 9 квітня 1941 по лютий 1942 року — начальник Головного управління Військово-повітряних сил РСЧА.

Незабаром після початку німецько-радянської війни на базі Головного управління ВПС був сформований Штаб ВПС РСЧ, а Павло Жигарєв 29 червня 1941 призначений командувачем Військово-повітряних сил РСЧА. У липні 1941 — 20 травня 1943 року — заступник народного комісара оборони СРСР.

З 4 травня 1942 року — командувач ВПС Далекосхідного фронту. З травня по вересень 1945 року — командувач 10-ї повітряної армії. У серпні 1945 року війська армії брали участь в радянсько-японській війні в смузі військ 2-го Далекосхідного фронту в Маньчжурії, забезпечували бойові дії на Сахаліні і Курильських островах.

У квітні 1946 — жовтні 1949 року — 1-й заступник головнокомандувача Військово-повітряних сил СРСР. Одночасно — командувач Дальньої авіації СРСР.

У жовтні 1949 — січні 1957 року — головнокомандувач Військово-повітряних сил СРСР.

Одночасно у 1949 — 15 березня 1953 року — заступник військового міністра СРСР. З 15 березня 1953 по 1955 рік — заступник міністра оборони СРСР. У березні 1955 — січні 1957 року — 1-й заступник міністра оборони СРСР.

У січні 1957 — листопаді 1959 року — начальник Головного управління цивільного повітряного флоту при Раді міністрів СРСР.

У листопаді 1959 — 2 жовтня 1963 року — начальник Військової командної академії протиповітряної оборони.

Помер 2 жовтня 1963 року. Похований в Москві на Новодівочому цвинтарі.

• комдив (.09.1938)
• комкор (.04.1940)
• генерал-лейтенант авіації (4.06.1940)
• генерал-полковник авіації (22.10.1941)
• маршал авіації (3.08.1953)
• головний маршал авіації (11.03.1955)

• два ордени Леніна (22.10.1941, 21.02.1945)
• три ордени Червоного Прапора (14.03.1938, 3.11.1944, 2.09.1950)
• орден Кутузова І ст. (8.09.1945)
• орден Червоної Зірки (25.05.1936)
• медалі

• Жигарев Павел Фёдорович (рос.)