Жигмонд Моріц

Жигмонд Моріц народився у селищі Тисачече 1879 року в родині Балінта Моріца та Ержебет Паллагі. З боку матері письменник походив зі збіднілого, але давнього дворянського роду, а його батько був нащадком кріпаків.[3]

1891—1893 роках навчався у Дебрецені, у Református Kollégium, Sárospataki Колегіум (1894—1896) та у Kisújszállás (1896—1898). У 1899 році вступив до Református Kollégium за напрямком богослів'я, але вже за шість місяців перейшов на правничий відділ.

Жигонд Моріц (1923) роботи Йожефа Ріппл-Ронай (1861—1927)

У 1903 році розпочав роботу журналістом для газети Az Újság, співпраця з якою тривала до 1909 року.

У 1905 році Моріц одружився з Євгенією Холікс. Страждаючи від депресії, вона покінчила життя самогубством у 1925 році. Вдруге письменник одружився у 1926 році із Марією Шимоні.

Під час правління революційного уряду після Першої світової війни, був віце-президентом Академії Верешмарті. Після падіння уряду, п'єси Моріца були заборонені до виконання в Національному театрі, і його роботи публікувались лише в Nyugat та Az Est. Наприкінці 1929 року він став редактором прози у Nyugat (Нюґат, «Захід», що згодом став найвпливовішим угорським літературним журналом ХХ століття).

Обкладинка Nyugat за січень 1908 року

У романах письменника висвітлювалось життя угорського селянства й проблеми бідності[4][5]:

• 1908 — роман «Pipacsok a tengeren» (продовження роману, у той час під назвою «Угорське море»); колекція казок «Erdő-mező világa»; новела «Judith és Eszter», оповідання «Hét krajcár» (укр. Сім крейцерів);
• 1910 — színmű «Sári bíró»; новела «Tragédia»;
• 1911 — романи «Sárarany», «Az Isten háta mögött»;
• 1912 — казки про тварин «Boldog világ»; романи «A galamb papné», «Harmatos rózsa»; історія «Magyarok»; новела «Tavaszi szél»;
• 1913 — роман «Kerek Ferkó»; színmű «Szerelem»;
• 1915 — новела «Mese a zöld füvön»;
• 1916 — новели «Nem élhetek muzsikaszó nélkül» (укр. Я не можу жити без музики), A tűznek nem szabad kialudni;
• 1917 — новела «Szegény emberek»; романи «A fáklya» (укр. Факел), Árvalányok;
• 1918 — новели «Fortunatus»; Vérben, vasban;
• 1920 — роман «Légy jó mindhalálig» (укр. Будь чесний до самої смерті, український переклад Юрія Шкробинця);
• 1922 — трилогія по історії Трансильванії: книга І «Tündérkert»;
• 1924 — драма «A vadkan», роман «Búzakalász»;
• 1925 — роман «Pillangó»;
• 1926 — роман «Kivilágos kivirradtig»;
• 1928 — історія «Arany szoknyák»; роман «Úri muri» (укр. Веселощі);
• 1929 — роман «Forró mezők», новела «Esőleső társaság»;
• 1931 — роман «Forr a bor», новела «A kondás legszennyesebb inge»;
• 1932 — новела «Barbárok», роман «Rokonok» (укр. Родичі);
• 1933 — історія «Egyszer jóllakni»;
• 1935 — трилогія по історії Трансильванії: книга ІІ «A nagy fejedelem», книга ІІІ «A nap árnyéka»; новела «Égi madár»; книга спогадів «A boldog ember»;
• 1936 — романи «Bál», «Rab oroszlán», історія «Komor ló»;
• 1937 — роман «Betyár»;
• 1938 — роман «Míg új a szerelem»;
• 1939 — автобіографія «Életem regénye»;
• 1941 — романи «Árvácska», «Rózsa Sándor a lovát ugratja»;
• 1942 — роман «Rózsa Sándor összevonja szemöldökét».

У своїй книзі «Село за горами» угорський письменник-реаліст Жігмонд Моріц, який збирав матеріали про Тячів у 1940 році пише: "Літньої днини пастухи, які випасали стада корів на пасовиськах вздовж Тиси, почули сурми і побачили кіннотників, які швидко просувалися з боку Бедевлі. Очолював королівську свиту приблизно з 50-60 чоловіків сам король Карл І Роберт. Під'їхавши до пастухів і побачивши ситих, вгодованих корів, биків, тучні пасовиська, оброблені землі, король голосно вигукнув: «Мені подобається!». Пастухи по одягу впізнавши свого покровителя, впали на коліна за звичаєм. Згодом на сурми королівських слуг збіглося майже все поселення. В свою чергу, король похвалив жителів за те, що добре господарюють, а пастухи почастували його і супроводжуючих свіжим молоком, заодно похвалившись, що його у них стільки, як у річці води, і тече воно молочною трубою. Присутній на зустрічі статс-секретар це дійство спостерігав і записував. Це і стало приводом до назви міста, яке з угорської перекладається «молочна труба» або «тей чо». Різниться воно з сучасною вимовою угорською мовою у назві всього однією буквою.

• Babelguides: Жигмонд Моріц
• Жигмонд Мориц. Мадьярские новеллы (рос.)