Житомирський Олександр Матвійович

Олександр Матвійович Житомирський (нар. 11 (23) травня 1881(18810523), Херсон — пом. 16 грудня 1937, Ленінград) — російський і радянський композитор та музичний педагог[2].

Житомирський Олександр Матвійович
Основна інформація
Дата народження 11 (23) травня 1881
Місце народження Херсон, Російська імперія
Дата смерті 16 грудня 1937(1937-12-16)[1] (56 років)
Місце смерті Ленінград, РРФСР, СРСР
Громадянство СРСР
Професії композитор
Освіта Санкт-Петербурзька державна консерваторія імені Миколи Римського-Корсакова

Біографія

Починав вчитися музиці як скрипаль — спочатку в Одесі у Еміля Млинарського, потім у 1898—1900 рр. у Відні у Карла Прилля.

У 1910 році закінчив Петербурзьку консерваторію по класу композиції у Анатолія Лядова, по класу інструментовки у Миколи Римського-Корсакова. Також навчався у ОЛександра Глазунова і Миколи Соловйова. З 1914 року і до кінця життя викладав там же, з 1919 року професор; вів класи інструментування, контрапункту, композиції, музичної форми.

На думку Євгенія Браудо Житомирський — «великий теоретик, педагог корсаковської школи»[3]. Серед його учнів — композитори Андрій Баланчивадзе, Олександр Веприк, Христофор Кушнарьов, Михайло Чулакі, Павло Берлінський, Михайло Юдін; диригенти Олександр Гаук, Олександр Мелік-Пашаєв. У своїх спогадах співак і музичний діяч Сергій Левік зазначив, що Житомирський «був не тільки прекрасним викладачем теорії композиції, але мав диригентські здібності, був на рідкість прямолінійною та принциповою людиною і мав практичний розум»[4].

Замолоду був знайомий з Юлієм Енгелем і брав участь у роботі заснованого останнім Товариства єврейської народної музики, створив ряд обробок єврейських народних пісень[5].

У 1920-ті роки, крім викладання працював консультантом Ленінградського театру опери і балету[6]. На думку того ж Сергія Левіка на початку 1920-х років, розглядався як кандидат на посаду директора Ленінградської філармонії. Кандидатура була відхилена, оскільки Житомирський категорично уникав рукостискань (після того, як таким чином заніс у будинок скарлатину)[4]. Михайло Чулакі згадував, що «ця манія <…> одного разу навіть ледь не стала приводом для дипломатичних ускладнень під час відвідування консерваторії однією іноземною делегацією»[7].

Помер Олександр Житомирський в 1937 році, похований на Нікольському кладовищі Олександро-Невської лаври[8].

Музичні твори
  • «Симфонічна поема» (1915).
  • «Героїчна поема пам'яті полеглих за Великий Жовтень» (1933).
  • Поема «Весняне» (пам'яті М. А. Римського-Корсакова, 1933).
  • Оркестрова сюїта (1929).
  • «Скорботна хода» (пам'яті С. М. Кірова, 1935).
  • Концерт для скрипки з оркестром (1937).
  • Струнний квартет (1923).
  • «Анданте» для скрипки і фортепіано.
  • «Елегія» для віолончелі та фортепіано.
  • Сім російських народних пісень з варіаціями для голосу і струнного квартету.
  • Романси на слова Поля Верлена, Альфреда де Мюссе та інших поетів.
  • Обробки єврейських пісень для 3-голосного хору і для голосу з фортепіано.

Примітки
  1. International Music Score Library Project — 2006.
  2. Музыкальная энциклопедия: в 6 т. / гл. ред. Ю. В. Келдыш. — М.: Совет. энцикл. : Совет. композитор, 1973—1982. Т. 2: Гондольера — Корсов. — М., 1974
  3. Е. М. Браудо. История музыки (сжатый очерк). 2-е изд., испр. и. доп. М., 1935
  4. С. Ю. Левик. Четверть века в опере. М.: «Искусство», 1970. Стр. 247
  5. Society for Jewish Folk Music // Yoel Epstein, Jewish Music Research Centre
  6. Русский советский театр, 1921—1926 / отв. ред. т. А. Я. Трабский; сост. И. И. Аброскина и др. — Ленинград: Искусство, 1975
  7. Живые в памяти моей: Встречи, воспоминания, юморески / М. И. Чулаки. — М. : Советский композитор, 1990. Стр. 27
  8. Исторические кладбища Санкт-Петербурга / А. В. Кобак, Ю. М. Пирютко. — Изд. 2-е, дораб. и испр. — Москва: Центрполиграф ; Санкт-Петербург: Русская тройка-СПб, 2011

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.