Жоголь Людмила Євгенівна
Жоголь Людмила Євгенівна (нар. 23 травня 1930, Київ — пом. 15 квітня 2015,[1] Київ) — українська художниця, майстриня гобеленів. Викладач в Інституті декоративно-ужиткового мистецтва і дизайну ім. М.Бойчука. Народний художник України.
| Жоголь Людмила Євгенівна | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| При народженні | Жоголь Людмила Євгенівна | |||
| Народження |
23 травня 1930 Київ | |||
| Смерть | 15 квітня 2015 (84 роки) | |||
| Київ | ||||
| Країна |
 СРСР →  Україна | |||
| Жанр | гобелен | |||
| Навчання | Львівський інститут декоративного мистецтва | |||
| Діяльність | художниця, майстриня гобеленів | |||
| Роки творчості | 1956-2014 | |||
| Вплив | Катерина Білокур | |||
| Працівник | Київська державна академія декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука | |||
| Член | Національна спілка художників України | |||
| Нагороди | ||||
| Премії |
| |||
|
| ||||
Життєпис
Народилась в місті Київ. Художнє навчання опановувала у Львівському інституті декоративного мистецтва. Серед її вчителів тої доби:
- Й. Бокшай
- В. Монастирський
- Р. Сельський та інші.
Серед студентської молоді інституту на той час був і Мирон Кіпріян, народний художник України, лауреат Шевченківської премії.
Сама робила ескіз майбутнього гобелену. Потім робила картон у натуральний розмір майбутнього твору. Твори майстрині виконували вручну на гобеленовій фабриці у Решетилівці. Головна тема творів мисткині — квіткові гобелени. Працює в рідкій техніці гобеленів — монфльор.
У 1980-ті роки була головою радянської Спілки художників УРСР. Посада дозволяла мандрувати Західною Європою та світом (відвідала Францію, Італію, Норвегію, Ліван, Арабську республіку Єгипет, Кубу, Швецію, Данію).
Декілька років була викладачем, керувала в Академії архітектури відділом кераміки. Останні роки завідувала кафедрою художнього текстилю та моделювання костюма в Інституті декоративно-прикладного мистецтва і дизайну ім. М.Бойчука.
Роботи Людмили Євгенівни Жоголь прикрасили інтер'єри українських готелів «Київ», «Русь», «Москва», «Дніпро», а також київського Будинку кіно. Гобелени Жоголь є в колекціях художніх музеїв різних міст України та Європи (Італії, Франції, Норвегії).
Має власну родину: її син — архітектор (загинув восени 2014 року в автокатастрофі).
Вибрані твори (назви гобеленів)
- «Як не любити таку землю» (з Чорнобильської серії)
- «Гіркий цвіт полину» (з Чорнобильської серії)
- «І буде життя» (з Чорнобильської серії)
- «Моя квітка — будяк»
- «Останній раз, злітаючи уверх, мої крила пошкодив той Чорнобиль»
- «Присвята Білокур»
- «Вічний вогонь»
Нагороди і відзнаки
- Орден княгині Ольги II ст. (11 квітня 2012) — за вагомий особистий внесок у розвиток вітчизняної культури, збереження культурно-мистецької спадщини українського народу, багаторічну сумлінну працю[2]
- Орден княгині Ольги III ст. (11 липня 2000) — за вагомий особистий внесок у розвиток і збереження культурно-мистецької спадщини українського народу, високий професіоналізм[3]
- Народний художник України (29 квітня 1994) — за значний особистий внесок у розвиток українського образотворчого мистецтва, високу професійну майстерність[4]
- Лауреат Всеукраїнської премії "Жінка ІІІ тисячоліття" в номінації "Знакова постать" (2006).
Примітки
- Архівована копія. Архів оригіналу за 18 квітня 2015. Процитовано 15 квітня 2015.
- Указ Президента України № 254/2012 від 11 квітня 2012 року «Про відзначення державними нагородами України активістів Українського фонду культури»
- Указ Президента України № 869/2000 від 11 липня 2000 року «Про відзначення державними нагородами України активістів Українського фонду культури»
- Указ Президента України № 190/94 від 29 квітня 1994 року «Про присвоєння почесних звань України працівникам образотворчого мистецтва»
Джерела
- (укр.) КОНСХУ
Матеріали періодичних видань.
- На рос.: О. Роготченко. Виставка Л. Жоголь // Советское декоративное Искусство. 198З. № 6.