Жозеф Шинар
Жозе́ф Шина́р (фр. Joseph Chinard; 12 лютого 1756, Ліон — 20 липня, 1813, Ліон) — французький скульптор і викладач.
Жозеф Шинар | ||||
---|---|---|---|---|
Joseph Chinard | ||||
|
||||
Худ. Жан-Франсуа Суарон. «Портрет Жозефа Шинара» | ||||
При народженні | Joseph Chinard | |||
Народження |
12 лютого 1756 Ліон | |||
Смерть | 20 липня 1813 (57 років) | |||
Ліон | ||||
Поховання | цвинтар Луассаd | |||
Національність | француз | |||
Країна | Франція | |||
Жанр | скульптура | |||
Навчання | Королівська школа малюнку (Ліон), стажування в майстерні Бартелемі Блеза і у Римі | |||
Діяльність | скульптор | |||
Напрямок | класицизм і ампір | |||
Роки творчості | 1784—1812 | |||
Покровитель | військова аристократія Наполеона | |||
Відомі учні | Jean-Baptiste Viettyd, Jean-Baptiste Binond, Denis Foyatierd, Jean-François Legendre-Hérald, Joseph Charles Marind і Clémence Sophie de Sermézyd | |||
Член | Ліонська академія наук, красного письменства і мистецтвd | |||
Твори | алегоричні і декоративні скульптури, портети-погруддя | |||
У шлюбі з | Antoinette Perretd і Marie Berthaudd | |||
Автограф | ||||
| ||||
Жозеф Шинар у Вікісховищі |
Життєпис
Народився в місті Ліон. Художню освіту почав опановувати в Королівській школі малюнку в Ліоні як художник, його викладач в школі Донат Нонотт (1708—1785). Перейшов у майстерню скульптора Бертелемі Блеза (1738—1819).
Італійський період
Виявив неабиякі здібності, чим привернув увагу місцевих меценатів. Йому надали стипендію для стажування в Римі, де Жозеф Шинар працював у період 1784—1787 років. У Римі виконав декілька копій античних скульптур. За авторський варіант скульптури « Персей рятує Андромеду» отримав 1786 року перший приз від римської Академії Святого Луки.
Ув'язнення в Римі за революційні прагнення
Схвально сприйняв події французької революції 1789—1793 років і виконав під їх впливом скульптуру абсолютно нового сюжету для консервативного Риму — «Якобинець». Був покараний в Папській державі за революційні прагненя і запроторений до тюрми на шість місяців. Відбув у Ліон по звільненню.
У Ліоні доби революції
У Ліоні доби революції став на бік революційного уряду і виконав велетенську скульптуру «Алегорія Свободи» за замовою муніципального уряду — до революційного «Свята Федерації». Брав участь як декоратор у інших революційних святах.
Нове ув'язнення в Римі
1791 року знову прибув у Рим, де створив алегоричну скульптуру в стилі революційний класицизм — «Здоровий глузд нищить забобони». Знову покараний ув'язненням за наказом папи римського в підвалини замка Св. Ангела, виключений зі списків римської Академії Святого Луки, по звільненню — висланий до Франції.
Праця у Франції. Останні роки
Працював у місті Діжон. Після контрреволюційного перевороту генерала Наполеона — Жозеф Шинар перейшов на його бік. З 1800 року — член Художньої академії Ліона.
За часів наполеонівської імперії працював у містах Ліон, Бордо, Марсель, Париж. За років військового захоплення Риму наполеонівською армією знову відвідав Рим. З січня 1807 року — викладач в Ліонській школі малюнка, активно працює скульптором-портретистом нової наполенівської аристократії і родини імператора Наполеона І Бонапарта.
Помер в місті Ліон у липні 1813 року.
Після відновлення у Франції монархії частина творів скульптора знищена.
Вибрані твори
- «Персей і Андромеда», теракота[1]
- «Якобінець»
- «Алегорія Свободи» для міста «Ліон», 1790[1]
- «Алегорія Здорового глузду, що нищить забобони», 1791[1]
- «Венера і Еней», 1792, Музей мистецтв округу Лос-Анжелес.
- «Погруддя невідомої пані», Лувр, Париж
- «Андромеда», 1800
- «Діана», 1800[1]
- «Богиня юності Геба», 1802[1]
- «Погруддя мадам Рекам'є», 1805 (?), Київ
- «Амур і Психея»
- «Мадам де Веніньяк у образі богині Діани», Лувр, Париж
- «Алегорія Юстиції», 1800[1]
- принц «Евген Богарне», погруддя, 1806[1]
- префект «Пошоль»
- «Жозефіна Богарне», 1808, 1-а дружина Наполеон[1]
- наполеонівський генерал «Луї Шарль Антуан Дезе», 1808
- наполеонівський генерал «Шарль Віктор Леклерк»,[1]1808[1]
- наполеонівський генерал «Жан Батіст Червоні», 1812[1]
- «Алегорія Миру»
Галерея вибраних творів
Ліонський музей красних мистецтв
- «Етьєн Вінсент-Марніола», погруддя
- «Антуанетта Перре», дружина скульптора Шинара, 1803, Художній музей Волтерс
Джерела
- Mémoires de La Société littéraire de Lyon, 1891 (en francés)
- Lyon-Revue littéraire, historique et archéologique, 1880 (en francés)
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Жозеф Шинар