Жуан Гонсалвеш Зарку

Жуан Гонсалвеш народився в Португалії у Леса-да-Палмейра чи Томарі, в знатній родині. Його прізвисько Зарку походить від арабського слова zarka — «той, що має блакитні очі», «блакитноокий»; за іншою версією від слова zorolho — «одноокий». В ранньому віці став лицарем на службі при дворі португальського принца Енріко Мореплавця. Зарко командував кораблями, які охороняли узбережжя Алгарве від нападів маврів, брав участь у завоюванні Сеути, а пізніше керував кораблями, які відкрили острів Порто-Санто в 1418 р. і острів Мадейра в 1419 р. Заснував на Майорці місто Камара де Лобуш. Як лицар з дому принца Енріке брав участь в облозі Танжера в 1437 р., яка закінчилася катастрофою. Дата смерті Зарку точно не відома, більшість дослідників вважають, що він помер 1467 року в місті Фуншал.на Мадейрі.

Скульптура Зарку на Пам'ятнику великим географічним відкриттям (крайній праворуч)

В 1418 році Жуан Зарку, разом із Тріштаном Ваш Тейшейра вийшли в море для дослідження узбережжя Західної Африки. Біля Лагушу вони потрапили в шторм, який відніс їх до незнайомого острова, в бухті якого вони знайшли неочікуваний прихисток. «В годину радості, уникнувши небезпек бурі» вони назвали острів «Свята Гавань» (Порту-Санту). Зарку і Тейшейра із тріумфом повернулися до Сагрешу і доповіли принцу Енріке про нововідкритий острів, повідомивши, що він добре придатний для постійного поселення. Через конфлікти з Каталонією щодо прав на Канарські острови, Енріке з великою зацікавленістю підтримав ідею колонізації острова, який міг виступити альтернативою Канарам в якості бази для подальшого дослідження західноафриканського узбережжя. Тож принц без затримки послав колонізувати острів Зарку, Ваза та ще одного свого капітана — Бартоломео Перестрелло з двома кораблями і товарами для нової країни: пшеницею, медом, цукровою тростиною з Сицилії, виноградом Мальвазія з Криту і навіть кроликами з Португалії.

В 1419 році Жуан Зарку, повернувшись на Порту-Санту помітив на горизонті темну смугу, яка нерухомо висіла над морем. Спорядивши корабель і відправившись в цьому напрямку, Жуан відкрив сусідній острів, який через його буйну рослинність було названо Мадейра (від порт. madeira — дерево, ліс).

Жуан Гонсалвеш Зарко, перший капітан-донатаріо Фуншала. Ніколау Феррейра (1790)

За дорученням принца Енріке, Мадейра була розділена на дві частини (капітанії), колонізацією кожної з яких займались, відповідно, Зарку і Тейшейра. Зарку було надано капітанію Фуншал (на півдні Майорки) і він став її першим капітаном-донатаріо. Капітанія Мачіко (на півночі Мадейри) дісталась Тріштану Ваз Тейшейрі, а капітанія на острові Порту-Санту була надана Бартоломеу Перестрело..

В травні 1421 року Зарку повернувся до Мадейри з дружиною, дітьми та супутниками і почав систематичну колонізацію своєї частини острова. Перше поселення було закладено Зарку на південному узбережжі навколо невеликої гавані, що була схожа на амфітеатр між двома вузькими скелястими мисами і в якій кораблі могли знайти прихисток від океанських хвиль. Оскільки в цій гавані Зарко та його люди виявили велике лежбище морських тюленів, це стала підставою для назви поселення — Камара де Лобуш (від порт. lobos-marinhos — морські вовки або тюлені). Пізніше неподалік було засновано сучасну столицю острова Мадейра — Фуншал.

У 1443 році Нуну Тріштан, один з капітанів принца Енріке, відкрив затоку Арґен (сучасна Мавританія), на островах якої було виявлено багато невеликих рибальських селищ берберів Санджая. Після повернення Нуну Тріштана до Лагошу з першою партією захоплених в цій затоці африканських рабів, між 1444 і 1446 рр. у рейди по полюванню на рабів було відправлено з Португалії декілька флотилій, організованих приватними консорціумами, що отримали від Енріке ліцензії на здійснення работоргівлі.

Один з таких консорціумів був організований приватними капітанами-донатаріо з Мадейри, які зібрали невеликий флот із трьох каравел. Один з кораблів Мадейри був обладнаний Жуаном Гонсалвешом Зарко (на той момент капітаном-донатаріо з Фуншала на півдні Мадейри), який доручив цей корабель свому племіннику Альваро Фернандешу. Другою каравелою командував Тріштан Ваш Тейшейра (капітан-донортаріо Машіку з північної Мадейри), а третім — Альваро де Орнеллас.

Пам'ятник Жуану Зарку в місті Фуншал, Мадейра

Літописець XV століття Гомес Інес де Зурара стверджує, що капітан каравели Зарко, Альваро Фернандеш, отримав особистий наказ від принца Енріке уникати по дорозі будь-яких набігів за рабами, а прямувати прямо до «Країни Чорних» виключно з метою здійснення дослідження африканського узбережжя. Однак це здається маловірогідним, враховуючи дії інших капітанів та подальший перебіг подій. Безлюдні острови Мадейри саме перебували в процесі колонізації і конче потребували рабської праці, тож дуже ймовірно, що флот з Мадейри вирушив саме із метою захоплення рабів в Арґенській затоці. Оскільки під час плавання в 1445 році, каравела Зарко під керівництвом Альваро Фернандеша пройшла вздовж узбережжя Західної Африки далі за крайню межу, досягнуту до того часу будь яким з капітанів принца Енріке, після повернення з плавання Альваро Фернандеш і Жуан Зарко отримали від принца Енріке щедру винагороду.

Титул «da Câmara de Lobos» у прізвищі Зарко з'явився 4 липня 1460 року, коли король Афонсу V додав титул «да Камара де Лобуш» і відповідний герб в якості нагороди за заснування Зарку однойменного міста Камара-де-Лобуш на південному узбережжі острова Мадейри.

• Зображений на Пам'ятнику великим географічним відкриттям у Лісабоні.

• Енріке Морплавець
• Португальські географічні відкриття
• Португальська колоніальна імперія
• Мадейра

• Бізлі, Чарльз Раймонд. Принц Енріке Мореплавець. — Київ: Темпора, 2015. 236 с. ISBN 978-617-569-209-7

• Gomes Eanes de Zurara (1453) Crónica dos feitos notáveis que se passaram na Conquista da Guiné por mandado do Infante D. Henrique or Chronica do descobrimento e conquista da Guiné. [Trans. 1896-99 by C.R. Beazley and E. Prestage, The Chronicle of the Discovery and Conquest of Guinea, London: Halykut]

• Portugal. Dicionário Histórico, Corográfico, Heráldico, Biográfico, Bibliográfico, Numismático e Artístico, vol. I—VII, Lisboa, 1904—1915.
• Grande Enciclopédia Portuguesa e Brasileira — 50 vols. Vários, Editorial Enciclopédia, Lisboa, vol. 35-pg. 219.

• Costa Felgueiras Gaio, M. J. da Nobiliário das Famílias de Portugal, Carvalhos de Basto, 2.ª Edição, Braga, 1989, vol. III-pg. 231.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Жуан Гонсалвеш Зарку