Колонізація

Колоніза́ція — заселення незайманих земель або захоплення чужих територій із подальшим їхнім заселенням.

«Внутрішня колонізація» — заселення і господарське освоєння вільних земель на кордонах власної країни. Внутрішня колонізація застосовувалась у деяких країнах для придушення національних меншин[1].

«Зовнішня колонізація» — створення поселень (переважно сільськогосподарських) за межами своєї країни, іноді поєднана з підкоренням або винищенням місцевого населення.

Процес колонізації (заселення й господарського освоєння) земель відбувався в другій половині 16 століття переважно на сході та південному сході. Колонізація була народною та феодальною.

Колонізація у Московії та Російській імперії

Колонізація у Московії відбувалась впродовж кількох століть. Спочатку відбувалась колонізація Подніпров'я, у київському регіоні, потім на північному сході.

Від 16-го століття розпочалась колонізація Півдня: межа Московської держави посувалася все південніше, захоплюючи степ; у 18-му столітті колонізується Новоросія. Одночасно провадиться колонізація Новгородом і Москвою Півночі, а потім Сибіру. Росіяни просуваються на схід аж до Тихого океану.

Внутрішня колонізація у Російській імперії здійснювалась наприкінці 19-го та на початку 20-го століть: малоземельне селянство західних та центральних губерній переводилось у Сибір та на Далекий Схід на раніше захоплені вільні землі[2].

На думку Віктора Шатрова[3] сучасна Росія — це неоімперія, де суб'єкти Федерації перетворено на внутрішні колонії, які є лише ресурсними придатками метрополії.

Колонізація українських земель Другою Річчю Посполитою

У міжвоєнний період польський уряд задля закріплення анексії західноукраїнський земель проводив політику осадництва — створення польських колоній шляхом надання земель польським переселенцям з паралельним наданням фінансової допомоги. Одночасно велася політика економічної і соціальної дискримінації українського населення та фізичного терору (прийом на роботу тільки поляків, надавання ліцензій тільки полякам, заборони українських громадських організацій, закриття церков і примушення переходу на римокатолицький обряд, привселюдні побиття українців та ув'язнення активістів), що спричинило тодішню масову хвилю еміграції українців. Некритичне бажання лондонського еміграційного уряду в 1943 році утвердити польське домінування на Волині перед приходом Червоної Армії шляхом традиційного фізичного терору українців польськими колоністами за умов їх малочисельності та при наявності в українського населення значної кількості зброї призвели до селянської війни, відомої під назвою Волинська трагедія та до виселення польських колоній.

Примітки
  1. Колонизация // Малая Советская Энциклопедия. Том четвертый. Ковальская—Массив. — М.: Акционерное об-во «Советская Энциклопедия», 1929.— С. 47.(рос.)
  2. Колонизация.— Статья в кн.: Малая Советская Энциклопедия. Том четвертый. Ковальская—Массив. — М.: Акционерное об-во «Советская Энциклопедия», 1929.— С. 47.
  3. Віктор Шатров. Недофедерація.— Український тиждень, № 8, (276), 21 лютого 2013.

Джерело
  • Малая Советская Энциклопедия. Том четвертый. Ковальская—Массив. — М.: Акционерное об-во «Советская Энциклопедия», 1929.— 956 с.(рос.)

Див. також

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.