Жуберт Араужо Мартінс

Народився 7 січня 1975 року в місті Куяба в сім'ї Жозе Карлоса Мартіна і Себастьяни Елоїзи[3]. Вихованець клубу «Дом Боско» з рідного міста Куяба, куди він прийшов у 1986 році[4]. У 1993 році Бето перейшов в «Ботафогу»[5], представники якого помітили футболіста під час матчу юнацьких складів цих клубів. Причому за трансфер гравця «Ботафогу» заплатив «Дому Боско», передавши йому 50 пар бутс[6]. У 1995 році Бето він допоміг своєму клубу виграти чемпіонат Бразилії[7]. Всього за три сезони взяв участь у 45 матчах Серії А.

Влітку 1996 року Бето перейшов у італійський «Наполі»[8], який заплатив за трансфер бразильця 3,5 млн євро[9], або 5,5 млрд лір[10]. У неаполітанській команді футболіст був змушений змінити позицію на полі і став грати відтягнутого півзахисника"[11]. 29 вересня Бето забив перший м'яч за клуб, вразивши ворота «Сампдорії»; цей м'яч приніс його клубу перемогу 1:0[12]. 18 листопада він забив свій другий гол в Італії, вразивши ворота «Перуджі»[13]. 12 січня у матчі з «Інтернаціонале» Бето був вилучений з поля[14]. Але рівно через місяць, в матчі з тим же клубом в Кубку Італії Бето забив гол, який зрівняв рахунок у матчі; у результаті зустріч завершилася внічию, а в серії післяматчевих пенальті перемогу відсвяткували неаполітанці[12]. Всього за клуб у сезоні 1996/97 футболіст провів 22 матчі в серії А і забив 4 голи.

Провівши сезон в Італії, Бето повернувся на батьківщину, підписавши контракт з «Греміо»[15]. Таким чином футболіст хотів потрапити до складу збірної країни, яка готувалася до чемпіонату світу у Франції[12]. Провівши там менше року, він перейшов в «Фламенго». 31 травня 1998 року Бето дебютував у складі клубу в матчі з «Баїєю», в якому його команда перемогла 2:0. 1 серпня він забив перший м'яч за «менго», вразивши ворота «Корітіби»[16]. У 1999 році Бето допоміг клубу виграти Кубок Гуанабара, Кубок Меркосур і чемпіонат штату Ріо-де-Жанейро, а на наступний рік завоювати Трофей Ріо.

У 2000 році Бето на правах оренди перейшов в «Сан-Паулу»[15]. Там він провів лише 6 місяців, але допоміг команді перемогти в чемпіонаті Сан-Паулу. Після цього півзахисник повернувся у «Фламенго» і виграв з клубом ще два чемпіонати Ріо, а також переміг у Кубку чемпіонів Бразилії. Всього за клуб футболіст провів 177 матчів і забив 32 м'ячі[16].

Влітку 2002 року Бето перейшов в «Флуміненсе», але там провів менше півроку і взимку перейшов в клуб другого японського дивізіону «Консадолє Саппоро»[17], де провів також півроку, після чого знову поїхав на батьківщину, уклавши договір з клубом «Васко да Гама»[15], за який вболівав з дитинства[6]. Таким чином він став одним з небагатьох футболістів, які виступали за всі чотири провідних клубу штату Ріо-де-Жанейро. 16 липня 2003 року він дебютував у складі клубу в матчі з «Крузейро», в якому його команда була розгромлена з рахунком 1:4. 24 серпня того ж року він забив перший м'яч за клуб, вразивши ворота своєї колишньої команди, «Сан-Паулу»; зустріч завершилася перемогою «Васко» 3:2[4]. Бето допоміг своєму клубу виграти два трофея Ріо, Кубок Гуанабара і чемпіонат Ріо.

Після «Васко», Бето знову поїхав в Японію, ставши гравцем клубу «Санфречче Хіросіма», де провів два сезони, зігравши в 55 матчах і забивши 3 голи. Залишити клуб його змусив інцидент з бійкою в ресторані, через який постраждалий від рук футболіста був госпіталізований на 5 днів[17], а сам Бето був заарештований[18], а «Санфречче» в односторонньому порядку розірвав з ним контракт[10].

У 2007 році Бето повернувся до Бразилії, де став гравцем «Ітумбіари»[15], де провів півроку, після чого у серпні перейшов в «Бразильєнсе», за яке відіграв лише 7 зустрічей.

У 2008 році Бето перейшов удруге перейшов в «Васко да Гаму»[19]. Спочатку він використовувався як заміна Ромаріо, але після приходу на пост головного тренера Антоніо Лопеса зовсім перестав виходити на поле[6]. Лише коли Лопеса змінив Тіта, Бето іноді став з'являтися на полі. У серпні Бето, без пояснення причин, пропустив тиждень тренувань. Після розмови з футболістом, рада директорів «Васко» прийняла рішення розірвати контракт з півзахисником[20]. Всього за роки в «Васко» Бето провів 30 матчів і забив 3 голи. Цікаво, що в матчах, в яких він брав участь, «Васко» найчастіше програвав — 12 разів, при 10 перемог і 8 нічиїх[4].

Після цього Бето недовго пограв у клубі «Міксто», а потім в «Конф'янсі», у складі якої футболіст виграв чемпіонат штату Сержипі.

В липні 2009 року Бето перейшов в клуб «Імбітуба»[21]. Він дебютував у команді в матчі із «Жоакабою», що завершився перемогою його команди 2:0[22]. 30 липня Бето, за згодою з клубом, прийняв рішення покинути «Імбітубу»[23]. Головний тренер команди, Жосели дос Сантос, сказав, що Бето покинув клуб через проблеми з дисципліною[24].

Після завершення кар'єри гравця, Бето став футбольним агентом[6].

1995 року у складі молодіжної збірної став переможцем чемпіонату Південної Америки серед молодіжних команд.

Того ж року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Бразилії, взявши того року участь у розіграші Кубка Америки 1995 року в Уругваї, де разом з командою здобув «срібло». Наступного року був учасником Золотого кубка КОНКАКАФ 1996 року у США, де знову виграв «срібло».

Після невеликої перерви повернувся до збірної 1999 року, взявши влітку участь спочатку у Кубку Америки у Парагваї, здобувши того року титул континентального чемпіона, а наступного місяця зіграв і на Кубку конфедерацій у Мексиці, де разом з командою здобув «срібло», програвши у фіналі господарям турніру.

Всього протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 5 років, провів у формі головної команди країни 13 матчів, забивши 2 голи.

• Чемпіон Бразилії (1):

«Ботафогу»: 1995

• Переможець Чемпіонат штату Ріо-де-Жанейро (4):

«Фламенго»: 1999, 2001

«Флуміненсе»: 2002

«Васко да Гама»: 2003

• Переможець Чемпіон штату Сан-Паулу (1):

«Сан-Паулу»: 2000

• Володар Кубка Гуанабара (3):

«Фламенго»: 1999, 2001

«Васко да Гама»: 2003

• Володар Кубка Меркосур (1):

«Фламенго»: 1999

• Володар Трофею Ріо (3):

«Фламенго»: 2000

«Васко да Гама»: 2003, 2004

• Володар Кубку чемпіонів Бразилії (1):

«Фламенго»: 2001

• Чемпіон штату Сержипі (1):

«Конф'янса»: 2009

• Володар Кубка Америки (1):

Бразилія: 1999

Бето одружений. Дружина — Марсела да Гама Фонсека. У пари троє дітей[3].

У січні 2003 року Лаудіер Монтейро де Франса звинуватив Бето, що той побив його[25][26].

Іменем Бето названо стадіон у його рідному місті Куяба[27].

• Жуберт Араужо Мартінс на сайті National-Football-Teams.com (англ.)
• Профіль на sambafoot.com (англ.)