Жузеп Клара

Жузеп Клара́-і-Аятс (кат. Josep Clarà i Ayats; 16 грудня 1878, Олот — 4 листопада 1958, Барселона) — іспанський (каталонський) скульптор.

Жузеп Клара
кат. Josep Clarà i Ayats
Ім'я при народженні Жузеп Клара́-і-Аятс'
Народився 16 грудня 1878(1878-12-16)
Олот
Помер 4 листопада 1958(1958-11-04) (79 років)
Барселона
Поховання Монтжуїкський цвинтар
Країна  Іспанія
Діяльність скульптор
Alma mater Escola d'Art i Superior de Disseny d'Olotd і Школа красних мистецтвd
Відомі учні Miquel Blay i Fàbregasd
Знання мов каталанська, іспанська[1] і французька
Членство Reial Acadèmia Catalana de Belles Arts de Sant Jordid і Королівська академія витончених мистецтв Сан-Фернандо
Magnum opus La deessa (Josep Clarà)d
Посада Q110713737?
Брати, сестри Juan Clarad і Lluís Clarà i Ayatsd

Біографія
«Помона» (1938), Барселона (на теперішньому місці встановлена 1997)

Навчався малюванню з Жузепом Бергою в Олоті і скульпутрі у Тулузькій школі витончених мистецтв. У 1900 році поїхав у Париж, де зазнав впливу Огюста Родена і Антуана Бурделя і подружився з Іседорою Дункан. У 1906 році відвідав Лондон і Рим, де познайомився мармурами Парфенона і творами Мікеланджело. Зазнавши впливу Еухеніо д'Орса та Арістада Майоля, став одним із лідерів культурного руху новесентизм.

У 1925 році удостоєний головного призу (гран-прі) Всесвітньої виставки в Парижі за модель «Пам'ятника каталонським добровольцям». У 1929 році нагороджений медаллю пошани на Всесвітній виставці в Барселоні за скульптуру «Відпочинок», і головним призом на Іспано-американському бієнале в 1954 році за скульптуру «Помона». Подорожував Сполученими Штатами і Грецією, а в 1932 році зрештою оселився в Барселоні, де продовжував працювати після громадянської війни в Іспанії і отримав декілька офіційних замовлень.

Після смерті, його будинок і майстерня в Барселоні в районі Трес Торрес були перетворені в музей. Однак, у 2000 році, його твори були переміщені до Національного музею мистецтва Каталонії (зберігаються частково в Барселоні і частково в Олоті, у місці, де він народився).

Посилання
  1. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.