Жуков Леонід Олексійович

Леоні́д Олексі́йович Жу́ков (нар. 8 (20) квітня 1890(18900420), Москва — 3 листопада 1951, Москва) — російський артист балету, балетмейстер, актор німого кіно. Заслужений артист РРФСР (1933). Один з організаторів Київського хореографічного училища. 1926—1931 та 1934—1935 років — керівник балету Київського театру опери та балету.

Леонід Олексійович Жуков
рос. Леонид Алексеевич Жуков
Л. Жуков і М. Рейзен
Прізвисько Жукиня[1]
Народився 8 (20) квітня 1890(1890-04-20)
Москва
Помер 3 листопада 1951(1951-11-03) (61 рік)
Москва
Поховання Введенське кладовище
Національність росіянин
Діяльність артист балету, балетмейстер, актор німого кіно
Відомий завдяки артист балету Большого театру
Alma mater Московське театральне училище
Нагороди Заслужений артист РРФСР (1933)
IMDb ID 1219909

Життєпис

1909 — закінчив Московське театральне училище (педагоги М. П. Домашов та В. Д. Тихомиров), після чого з перервами виступав у Большому театрі в Москві (1909—1926, 1931—1934, 1942—1946). Танцював з Катериною Гельцер, Вірою Караллі, Марією Рейзен.

Знімався в німому кіно. Збереглись унікальні відеокадри 1915 року, де він виконує «Іспанський танець» разом з Вірою Караллі.[2]

1926 року на запрошення Об'єднання українських державних оперних театрів Києва, Харкова й Одеси прибув до Києва, де очолив балетну трупу Київського театру опери та балету. Керував цією трупою 1926—1931 та 1934—1935 років.

1934 року став одним з організаторів Київського хореографічного училища.

1935 року разом з Василем Верховинцем поставив «Триколінний гопак», який здобув Першу премію на Міжнародному фестивалі народного танцю в Лондоні. Переможцем тоді став український танцівник Олександр Соболь.[3]

Брав участь у створенні хореографічних закладів Казахстану, Киргизстану, Татарстану, де також здійснював постановки балетів.

Пішов з життя 3 листопада 1951 у Москві. Похований на Введенському кладовищі.

Партії
  • Дезіре («Спляча красуня» П. Чайковського)
  • Колен («Марна пересторога» П. Гертеля)
  • Базиль, Солор («Дон Кіхот», «Баядерка» Л. Мінкуса)
  • Конрад («Корсар» А. Адана)

Вистави
  • 1923 — «Шехерезада» на музику М. Римського-Корсакова
  • 1926 — «Жізель» А. Адана
  • 1926, 1935 — «Лебедине озеро» П. Чайковського
  • 1934 — «Дон Кіхот» Л. Мінкуса
  • 1935 — «Червоний мак» Р. Ґлієра
  • 1946 — «Бахчисарайський фонтан» Б. Асаф'єва

Особисте життя

1913—1921 років був одружений зі своєю партнеркою по Большому театру балериною Єлизаветою Юліївною Андерсон (1890—1973),[4] згодом з балериною Марією Романівною Рейзен (1892—1969).[5]

Див. також

Примітки
  1. Л. А. Жуков («Мастера Большого театра»)(рос.)
  2. Кадри німого кіно 1915 року «Кохання статського радника». Іспанський танець у виконанні Віри Караллі і Леоніда Жуковавідео
  3. Andriy Nahachewsky. Ukrainian Dance: A Cross-Cultural Approach. — 1st Edition, Kindle Edition — 2011 — Page 203. ISBN-13: 978-0786461684(англ.)
  4. Elizabeth Anderson-Ivantzova research materials 1910s-2006(англ.)
  5. Застиглі миттєвостi танцюday.kyiv.ua

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.