Татарстан

Респу́бліка Татарста́н (рос. Респу́блика Татарста́н, Тата́рия; тат. Татарстан Республикасы) — суб'єкт Російської Федерації, входить до складу Приволзького федерального округу.

Республіка Татарстан
рос. Республика Татарстан
Татарстан Республикасы
   
Країна  Росія
Фед. округ Приволзький
Адмін. центр Казань
Глава Песошин Олексій Валерійович[1][2]
Дата утворення 1920
Оф. вебсайт tatarstan.ru
Географія
Координати 55°33′ пн. ш. 50°56′ сх. д.
Площа 68 000 км² (44-а)
  • внутр. вод 6,4 %
Часовий пояс MSK (UTC+3)
Населення
Чисельність 3787355 (01.01.2011) [3] (8-а) (2005)
Густота 55,7 осіб/км²
Оф. мови російська, татарська
Економіка
Економ. район Поволзький
Коди
ISO 3166-2 RU-TA
ЗКАТО 92
Суб'єкта РФ 16, 116
Телефонний (+7)
Карти


 Татарстан у Вікісховищі

Столиця — місто Казань.

Межує з Кіровською, Ульяновською, Самарською, Оренбурзькою областями, республіками Марій Ел, Чувашією, Башкортостаном, Удмуртією.

Автономія надана 29 травня 1991.

Географічне положення

Див. також: Географія Татарстану

Татарстан розташований в центрі Російської Федерації на Східно-Європейській рівнині, в місці злиття річок Волга і Кама. Столиця Татарстану Казань знаходиться на відстані 797 км на схід від Москви.

Протяжність території — 290 км з півночі на південь і 460 км із заходу на схід.

Територія республіки є рівниною в лісовій і лісостеповій зоні з невеликими височинами на правобережжі Волги і південному сході республіки. 90% території розташовано на висоті не більше 200 м над рівнем моря.

Більше 16% території республіки покрито лісами, що складаються з дерев переважно листяних порід (дуб, липа, береза, осика), хвойні породи представлені сосною і ялиною.

За 7 км від міста Азнакаєво розташований державний природний заказник регіонального значення комплексного профілю Чатир-Тау. Це одна з найбільш високих точок Республіки Татарстану. Висота вершини 321,7 м.

Клімат

Клімат помірно континентальний. Іноді трапляються посухи. Середня температура січня (найхолодніший місяць) -14 °C, липня (найтепліший місяць) +19 °C. Середня кількість опадів від 460 до 520 мм. Вегетаційний період становить близько 170 діб.

Ґрунти

Ґрунти відрізняються великою різноманітністю — від сірих лісових і підзолистих на півночі і заході до різних видів чорноземів на півдні республіки (32 % площі).

Природні ресурси

Основним ресурсом надр республіки є нафта. Республіка має в надрах 800 млн тонн нафти; розмір прогнозованих запасів становить понад 1 млрд тонн.

Родовища — Ромашкінське на півдні республіки, і велике Новоєлховське нафтове родовище у міста Альметьєвськ. Разом з нафтою видобувають нафтові гази — близько 40 м³ на 1 тонну нафти. Відомі декілька незначних родовищ природного газу і газового конденсату.

У надрах республіки є також промислові запаси вапняку, доломіту, будівельного піску, глини для виробництва цеглини, будівельного каменю, гіпсу, піщано-гравієвої суміші, торфу, а також перспективні запаси нафтобітумів, бурого і кам'яного вугілля, горючих сланців, цеолітів, міді, бокситів.

Найбільші річки — Волга і Кама, а також дві притоки Ками — Вятка і Біла, забезпечують загальний стік 234 млрд м³/рік (97,5 % загального стоку всіх річок). Окрім них, по території республіки протікає ще близько 500 малих річок завдовжки не менше 10 км і численні струмки. Великі запаси водних ресурсів зосереджені в двох найбільших водосховищах — Куйбишевському і Нижньокамському. У республіці налічується також більше 8 тис. невеликих озер і ставків.

Гідроенергопотенціал річок реалізується на р. Камі Нижньокамською ГЕС що виробляє близько 1,8 млрд кВтгод/рік (за проектом — 2,7 млрд кВтгод/рік).

Татарстан включений до списку лісонадлишних регіонів. На території регіону зустрічаються особливо родючі чорноземи, а переважають сірі лісові і вилужені чорноземні ґрунти. У надрах республіки містяться значні запаси підземних вод — від сильно мінералізованних до слабосолоноватих і прісних.

Історія

Рання історія

Татарська Автономна Радянська Соціалістична Республіка (1920—1991)

20 листопада 1917 на з'їзді Міллет Меджлісy народів Поволжя було ухвалене рішення про проголошення на територіях Казанської й Уфимської губерній і частини територій прилеглих губерній Ідель-Уральської Республіки (Штату Ідель-Урал), для чого була сформована виконавча колегія. Заплановане на 1 березня 1918 проголошення не відбулося у зв'язку з протидією більшовицьких Рад і Революційного штабу Червоної Армії. Однак національний уряд «Забулачної Республіки» продовжувало існувати якийсь час навесні 1918.

22 березня 1918 декретом ВЦВК РРФСР на цій території проголошена автономна Татаро-Башкирська Радянська Республіка, яка реально не була організована через громадянську війну.

27 травня 1920 постановою ВЦВК і Раднаркому РРФСР проголошена й з 25 червня 1920 організована автономна Татарська Радянська Республіка на території Татарстану (із застереженням про можливе подальше приєднання населеної татарами території сучасного Західного Башкортостану згідно з референдумами в Бірському і Белебеєвському повітах, які згодом так і не були проведені).

30 грудня 1922 при заснуванні СРСР назвою автономії стало Татарська Автономна Радянська Соціалістична Республіка.

У 1922 (при утворенні СРСР), у 1936 і 1977 (при прийняттях Конституції СРСР) і в 1952—1953 (при утворенні в ТАРСР Казанської, Чистопольської, Бугульмінської областей) розглядали, але не прийняли пропозицію про перетворення ТАРСР у союзну республіку.

У післявоєнні роки першим секретарем обкому партії ТАРСР був Зінат Муратов. У 1957 році на його місце призначили Симона Ігнатьєва (1957—1960). З 1960 по 1978 рік першим секретарем обкому партії ТАРСР був Фікрят Табєєв, якого замінив Рашид Мусін (1979—1982). Після Мусіна першими секретарями були Гумер Усманов (1982—1989) і Мінтімєр Шаймієв (1989—1991).

Республіка Татарстан

До 2000 року в Республіці Татарстан були прийняті суперечні Конституції Російської Федерації окремі законодавчі норми, що проголошують республіку суверенною державою.

30 серпня 1990 була прийнята Декларація про державний суверенітет Татарстану, згідно з якою автономна республіка перетворювалася на радянську соціалістичну республіку, а вищу силу в ній матимуть конституція і закони Татарської РСР.

20 серпня 1991 Татарстан готувався до підписання Договору про створення нового союзу — Союзу Суверенних Держав (ССД) як м'якої федерації, однак у результаті спроби державного перевороту (ДКНС, 19 серпня 1991), утворення ССД було зірвано.

18 жовтня 1991 була прийнята Постанова Верховної Ради про акт про державну незалежність Татарстану.

Восени 1991, при підготовці до підписання 9 грудня 1991 Договору про створення Союзу Суверенних Держав як конфедеративного союзу, Татарстан знову оголосив про бажання самостійного вступу в ССД.

26 грудня 1991, у зв'язку з біловезькими угодами про неможливість утворення і заснування Союзу Суверенних Держав, була прийнята Декларація про входження Татарстану в СНД на правах засновника.

Постановою Конституційного суду Російської Федерації від 13 березня 1992 року № 3-П визнані неконституційними ряд положень Декларації про державний суверенітет Татарської РСР від 30 серпня 1990 року, що обмежують дію законів Російської Федерації на території Республіки Татарстан, а також постанова Верховної Ради Республіки Татарстан від 21 лютого 1992 року "Про проведення референдуму Республіки Татарстан по питанню про державний статус Республіки Татарстан" у частині формулювання питання, що передбачає, що Республіка Татарстан є суб'єктом міжнародного права й будує свої відносини з Російською Федерацією й іншими республіками, державами на основі рівноправних договорів.

21 березня 1992 у Татарстані відбувся референдум, на якому майже дві третини населення проголосували за статус суверенної держави, суб'єкта міжнародного права, який містить договори й союзи з Росією й іншими державами.

31 березня 1992 Татарстан не підписав Федеративний договір.

22 травня 1992 була прийнята Постанова Верховної Ради про статус Татарстану як суверенної держави.

6 листопада 1992 була прийнята Конституція Татарстану як суверенної демократичної держави.

На референдумі 12 грудня 1993 менше п'ятої частини населення Татарстану погодилося із прийняттям діючої Конституції Росії.

З 15 лютого 1994 з укладанням Договору про взаємне делегування повноважень із Російською Федерацією до 2000 Татарстан став об'єднаним з Росією асоційованою державою з конфедеративним статусом.

Після утворення 2 квітня 1997 Союзу Росії й Білорусі Татарстан оголосив про бажання самостійного вступу в нього як майбутню "м'яку" федерацію по типу СРСР.

З 2000, згідно з внесеними у Конституцію республіки змінами, Татарстан став "рівноправним суб'єктом Російської Федерації", що мають у рамках федерації власні суверенні повноваження по т. зв. поділюваному суверенітету (поза повноваженнями й предметами ведення центру й спільних).

19 квітня 2002 року Держрада Татарстану прийняла нову редакцію Конституції республіки, наведену у відповідність із Конституцією РФ.

У 2003 році були прийняті виправлення у федеральний закон "Про загальні принципи організації законодавчих і виконавчих органів державної влади суб'єктів РФ", які давали два роки на відновлення раніше укладених договорів. Вони повинні були затверджуватися федеральними законами.

У жовтні 2005 року новий договір про розмежування повноважень між Татарстаном і федеральним центром був схвалений Держрадою Татарстану. Колишніх фінансових преференцій для регіону (у тому числі зниженого відсотка податкових відрахувань у центр) у ньому немає. У документі визначено дві державні мови — російська і татарська, а також необхідність знання вищою посадовою особою республіки обох цих мов. Проєкт договору був схвалений президентом В. Путіним.

Населення
Густота населення у районах Татарстану

Населення Татарстану за станом на 2005 рік — 3768,5 тис. осіб, міське — 74,5 % (2005). Щільність населення — 55,4 осіб/км (2005).

Найбільші національності у районах та містах Татарстану, 2010

Національний склад Республіки Татарстан за даними переписів:

198920022010
татари48,5%52,9%53,2%
в т.ч. кряшени0,5%0,8%
росіяни43,3%39,5%39,7%
чуваші3,7%3,4%3,1%
удмурти0,7%0,6%0,6%
мордва0,8%0,6%0,5%
марійці0,5%0,5%0,5%
українці0,9%0,6%0,5%
башкири0,5%0,4%0,4%
азербайджанці0,1%0,3%0,3%
узбеки0,1%0,1%0,2%
вірмени0,2%0,2%
таджики0,1%0,2%
білоруси0,2%0,2%0,1%
євреї0,2%0,1%0,1%

Національний склад населення районів Татарстану за переписом 2010 р. (серед осіб, що вказали свою національність)[4]

НаселенняВказали
національність		ТатариРосіяниЧувашіУдмуртиМордваМарійціУкраїнціБашкири
Татарстан3786488378043653,2%39,7%3,1%0,6%0,5%0,5%0,5%0,4%
Казань1143535114018447,6%48,6%0,8%0,1%0,1%0,3%0,4%0,2%
Набережні Челни51319351091947,4%44,9%1,9%0,4%0,4%0,7%1,3%1,2%
Агризький район366263662258,1%25,2%0,2%6,4%0,1%8,0%0,4%0,4%
Азнакаєвський район645476454786,1%11,2%0,5%0,3%0,2%0,3%0,4%
Аксубаєвський район321613216138,5%16,8%44,0%0,1%0,1%0,1%
Актаниський район319713197196,9%0,7%1,6%0,3%
Алькеєвський район199911999164,2%15,7%19,2%0,1%0,1%
Альметьєвський район19749319742655,2%37,1%2,8%0,1%1,4%0,1%0,4%0,4%
Апастовський район216272162790,9%4,7%3,7%0,1%
Арський район516675166792,7%5,9%0,1%0,1%0,6%0,1%
Атнинський район136501365098,6%0,7%0,3%0,1%
Бавлинський район362703627064,6%20,3%5,7%5,6%1,1%0,3%0,6%
Балтасинський район338793387685,0%1,7%11,9%0,9%0,1%
Бугульминський район11146511137935,5%56,6%2,5%0,1%2,3%0,1%0,6%0,4%
Буїнський район454534545365,9%13,3%19,9%0,2%0,1%0,1%
Верхньоуслонський район166411664124,9%65,8%6,2%0,1%0,2%0,2%0,3%0,1%
Високогірський район432074319667,2%30,4%0,5%0,1%0,1%0,2%0,2%0,1%
Дрожжанівський район257532575357,5%1,1%41,1%
Єлабузький район816328161542,6%51,7%1,0%0,8%0,2%1,2%0,5%0,6%
Заїнський район580465804657,5%39,2%1,4%0,1%0,1%0,1%0,4%0,2%
Зеленодольський район15855215844840,4%56,2%1,2%0,1%0,1%0,6%0,3%0,1%
Кайбицький район148981489867,7%26,2%5,3%0,1%0,1%
Камсько-Устьїнський район169041690454,1%42,8%0,9%0,6%0,1%0,2%0,1%
Кукморський район520215202078,6%5,3%14,0%1,4%0,1%0,1%
Лаїшевський район365163651242,1%55,1%1,0%0,1%0,1%0,1%0,2%0,1%
Леніногорський район868278682151,5%37,0%4,5%0,1%4,6%0,1%0,5%0,3%
Мамадиський район450054500576,3%20,1%0,1%1,3%1,4%0,1%0,1%
Менделеєвський район303773037752,8%35,6%0,6%4,4%0,1%4,0%0,4%0,6%
Мензелинський район293592935960,1%35,4%0,4%0,1%0,1%2,7%0,2%0,2%
Муслюмовський район218842188489,9%6,3%2,7%0,1%0,2%
Нижньокамський район27202327190250,2%43,9%2,5%0,2%0,3%0,3%0,6%0,7%
Новошемшинський район141791417943,4%50,9%4,2%0,1%0,1%0,1%0,1%
Нурлатський район601206012051,8%21,6%25,3%0,2%0,2%0,1%
Олексіїівський район262362623630,5%58,6%6,3%3,0%0,1%0,2%0,1%
Пестречинський район290232902357,0%40,2%0,4%0,1%0,1%0,1%0,3%0,1%
Рибно-Слободський район276302763079,2%19,8%0,1%0,1%0,1%0,1%
Сабинський район310383103895,4%3,2%0,1%0,7%0,1%0,1%
Сармановський район366813668190,8%7,8%0,2%0,1%0,1%0,1%0,3%
Спаський район205542055429,5%67,6%1,6%0,2%0,2%
Тетюський район248752487532,7%35,7%20,9%9,6%0,1%0,2%0,1%
Тукаєвський район365613656171,1%24,3%1,5%0,2%0,1%0,3%0,5%0,6%
Тюлячинський район142731427389,2%10,1%0,1%0,1%
Черемшанський район203612036154,1%17,8%22,8%4,2%0,1%0,1%
Чистопольський район801698016640,1%55,4%3,0%0,4%0,2%0,1%
Ютазинський район216152161574,6%21,3%0,5%0,1%0,2%0,1%0,5%0,9%

Населені пункти

Найбільшим населеним пунктом Татарстану є місто Казань. Окрім нього, в Республіці є також 20 міст, 21 селище міського типа і 897 сільських рад.

Населені пункти з кількістю мешканців понад 10 тисяч
2007
Казань 1116,0 Менделєєвськ 22,0
Набережні Челни 506,4 Буїнськ 19,8
Нижньокамськ 226,6 Агриз 18,7
Альметьєвськ 141,9 Арськ 17,6
Зеленодольськ 99,0 Васільєво (Татарстан) 16,8
Бугульма 90,9 Кукмор 16,6
Єлабуга 70,0 Мензелінськ 16,3
Леніногорськ 65,7 Камські Поляни 14,9
Чистополь 61,5 Джаліль 14,3
Заїнськ 41,8 Мамадиш 14,0
Азнакаєво 34,6 Тетюші 11,5
Нурлат 31,6 Уруссу 11,1
Бавли 23,0 Алексєєвське 10,2

Українці у Татарстані

Українці історично творили велику національну громаду в Татарстані. Під час визвольної боротьби татарського народу влітку 1918 року, коли білогвардійська армія окупувала Казань, українці активно допомагали татарам в обороні[5].

За переписом населення 2010 року 0,5% населення республіки вказали на свою українську національність.

Адміністративно-теріторіальний поділ

Згідно з Розділом ІІІ Конституції Республіки Татарстан територія її містить у собі 57 адміністративно-територіальних одиниць: 43 району й 14 міст республіканського значення.

Державний устрій

Основний закон країни — Конституція Республіки Татарстан.

Вищою посадовою особою в Республіці Татарстан є президент. 25 березня 2005 року Мінтимер Шаймієв наділений повноваженнями президента Республіки Татарстан на новий строк Державною Радою Республіки Татарстан за поданням Президента Російської Федерації.

Однопалатна Державна Рада (парламент), яка складається з 100 депутатів, є вищим представницьким, законодавчим і контрольним органом державної влади. 26 березня 2004 року Головою Державної Ради Республіки Татарстан був вибраний Фарід Мухаметшин.

Кабінет Міністрів республіки є виконавчим і розпорядчим органом державної влади й очолюється прем'єр-міністром11 травня 2001 року прем'єр-міністром Республіки Татарстан у другий раз затверджений Рустам Мінніханов.

14 грудня 2021 року, Держдума РФ  останньому читанні ухвалила законопроєкт про організацію публічної влади в суб'єктах Росії, який серед іншого перейменує керівників суб'єктів РФ у "глав" регіонів. Тим самим посада Президента Татарстану була перейменована. [6]

Див. також

Примітки
  1. http://www.azatliq.org/a/28434481.html
  2. http://www.idelreal.org/a/28434564.html
  3. Росстат - оцінка чисельності населення станом на 01.01.2011
  4. Численность населения наиболее многочисленных национальностей по городским округам и муниципальным районам Республики Татарстан по данным Всероссийской переписи населения 2010 года.
  5. Марунчак М. Українці в СССР поза кордонами УРСР. Вінніпеґ — 1974. — С. 88-89
  6. Держдума РФ зняла обмеження на обрання губернаторів та позбавила Татарстан “президента”. Українська правда (укр.). Процитовано 14 грудня 2021.

Посилання
 Марій Ел  Кіровська область  Удмуртія
 Чувашія  Башкортостан
 Ульяновська область  Самарська область  Оренбурзька область
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.