Жуніньйо Фонсека

Жуніньйо народився у футбольній родині: його батько був президентом Футбольної ліги Олімпіенсе[2]. Він почав кар'єру у футбольній школі клубу «Понте-Прета»[3], а через рік з юніорською збірною Бразилії брав участь у міжнародному турнірі в Каннах[2]. У 1976 році він дебютував в основному складі команди, куди його покликав тренер Армандо Ренганескі[4]. Після травми Оскара в 1978 році, він почав регулярно грати в стартовому складі, що пізніше призвело до відходу центральних захисників команди — Оскара в «Нью-Йорк Космос», а Полоцці в «Палмейрас»[4]. У тому ж році він отримав важку травму коліна, через що пропустив майже весь сезон, відновившись лише до останніх матчів чемпіонату штату, в якому його клуб посів друге місце[2].

1983 року Жуніньйо перейшов в «Корінтіанс» за 110 млн крузейро, плюс «Понте-Прета» залишила у себе 15 % прав на футболіста[4]. У перший же рік Жуніньйо допоміг клубу виграти чемпіонат штату Сан-Паулу. За клуб він виступав 4 сезони, провівши 152 матчі (68 перемог, 52 нінчиї і 30 поразок), він забив 2 голи в чужі ворота і один у свої[5].

Звідти в 1985 році він пішов у «Жувентус Сан-Паулу»[2], потім грав за «Васко да Гаму»[2], а у 1987 році перейшов в «Крузейру»[2], зігравши лише в 4 матчах, а через рік грав за «XV ді Новембро» і «Атлетіку Паранаенсе»[2].

Згодом Жуніньйо виступав за «Сан-Жозе»[4], «Понте-Прету»[6], «Насьйонал Сан-Паулу»[4] та «Олімпію» (Сан-Паулу)[7].

Останнім клубом у кар'єрі захисника став японський «Йоміурі», з яким Жуніньйо виграв два чемпіонату Японии[8].

У 1977 році Жуніньйо був включений до заявки збірної Бразилії U-20 на молодіжний чемпіонаті світу в Тунісі, де здобув бронзові нагороди.

25 вересня 1980 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Бразилії в товариській грі проти Парагваю (2:1). Він брав участь і у Мундіаліто наприкінці 1980 — початку 1981 року, ставши фіналістом турніру.

Наступного року у складі збірної був учасником чемпіонату світу 1982 року в Іспанії, де був дублером Луїзіньйо і Оскара, тому не провів на турнірі жодної хвилини[3] і після цього турніру за збірну більше не грав. Загалом протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 3 роки, провів у її формі 4 матчі.

Жуніньйо розпочав тренерську кар'єру роботою з юніорською командою «Понте-Прети»[2]. У 1999 році він став головним тренером клубу «Португеза Деспортос»[3][2].

У 2000 році Жуніньйо недовго тренував клуби «Можі-Мірім», «Сан-Жозе» та «Комерсіал»[9], а в наступні роки очолював клуби «Сампайо Корреа»[4] і «Трезі»[4].

У 2003 році він став асистентом головного тренера «Корінтіанса» Леовежильдо Жуніора. Після того, як той пішов у відставку, Жуніньйо став новим головним тренером команди[10]. «Корінтіанс» під його керівництвом провів 17 ігор, з яких 5 виграв, 4 зіграв внічию і 8 програв; різниця м'ячів — 17 забито і 20 пропущено. Після трьох місяців Жуніньйо був звільнений[11].

Надалі Жуніньйо тренував «Кашіас»[12][4], а в 2005 році очолив клуб «Нороесте»[3]. Роком пізніше він призупинив тренерську кар'єру і зайняв посаду спортивного секретаря міста Рібейран-Прету[3]. Згодом працював в академії клубу Сан-Бернарду[3], а з 2012 по 2014 рік працював у школі «Ботафого» з Рібейран-Прету[2].

У 2014 році він тренував клуб «Івіньєма»[3][13], а в 2015 році клуб «Атлетіко Пернамбукано»[14].

З 2017 року він працював спортивним коменатором на радіостанції Rede fé[5].

• Жуніньйо Фонсека на сайті ФІФА (англ.)

• Жуніньйо Фонсека на сайті transfermarkt.com (англ.) (нім.) (італ.) (ісп.) (порт.) (пол.) (нід.)
• Жуніньйо Фонсека на сайті National-Football-Teams.com (англ.)