Завальнюк Владислав Матвійович
Завальнюк Владислав Матвійович (нар. 8 вересня 1949, с. Слобода-Мурафська (сьогодні — Клекотина, що розташоване у Шаргородському районі Вінницької області)) — білоруський римо-католицький священик, релігійний діяч, теолог, перекладач і публіцист. Охрещений у костьолі Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії, де пізніше прийняв таїнства Євхаристії та Миропомазання.
| Завальнюк Владислав Матвійович | |
|---|---|
 | |
| Народився |
8 липня 1949 (72 роки) Клекотина, Шаргородський район, Вінницька область, Українська РСР, СРСР |
| Діяльність | публіцист, католицький священник |
| Alma mater | Ризька католицька духовна семінаріяd |
| Науковий ступінь | кандидат історичних наук |
| Членство | Товариство білоруської мови імені Франциска Скорини |
| Конфесія | католицька церква |
Біографія
Освіту здобув у Новомурафській школі (сьогодні — Клекотинська школа), а далі поїхав у Ригу, бо хотів стати слухачем Ризької духовної семінарії, адже зрозумів, що його покликання — бути священиком. Але відразу вступити до семінарії йому не вдалося, тому він залишився жити у Ризі, працюючи будівельником і мріючи вступити до семінарії. До цього покликання він йшов, долаючи різні перешкоди, але з ним поруч завжди була мати, яка у всьому його підтримувала і допомагала. У семінарію вдалось вступити у 1969 році. Закінчив семінарію у 1974 році, ставши священиком. Висвятив його кардинал Юліан Вайводс 26 травня 1974 року.
Після висвячення відправився в Молдову, де католицька церква була фактично знищена. Під час перебування в Молдові обслуговував близько 70 католицьких парафій та місійних пунктів (у тому числі 11 німецьких).
У 1976-1977 роках у селі Слобода-Рашків під керівництвом В. Завальнюка збудовано храм без офіційного дозволу на будівництво від радянської влади. Церкву розібрано 25 листопада 1977 року. [1] В. Завалюнюка заарештували за «релігійну пропаганду» та вислали до Казахстану. Згодом змушений був переїхати до Красноярська. У 1980 році знову повернувся до Латвії.
У 1984 році переведений у Білорусь, де служив у Глибокому. Відновив та відкрив ряд католицьких парафій у Білорусі.
З початку 1990-х років проводить послідовну білорусизацію католицької церкви у Білорусі.
З 1991 року проводить широку книговидавничу діяльність.
Діяльність
Зараз о. Владислав є настоятелем Червоного кафедрального костьолу у Мінську, Білорусь. Крім того, що о. Владислав — це священик, він також є кандидатом історичних наук, перекладачем, публіцистом, радіоведучим програми "Голас душы", засновником Християнського товариства милосердя, активним громадським діячем та автором десятків книг.
Найвідоміші праці
- "Сьвятая Імша" (1990)
- "Катэхізм" (1993)
- "Будслаўскі касьцёл — сьвятыня Беларусі" (1993)
- "Сьвятыня Беларусі" (1994)
- "Сьвяты Ружанец" (1994)
- "Прыгатаваньне да першай Сьвятой споведзі" (1995)
- "Абрады пахавання" (1998)
- "История Будславской базилики" (1998)
- "Канфесіі на Беларусі" (1998, співавтор)
- "Слоўнік сучаснай беларускай мовы" (2009, співавтор)
- "Не единым хлебом" (2011)
Джерела
- Завальнюк Уладзіслаў на slounik.org (біл.)
Література
- Беларускія рэлігійныя дзеячы XX ст.: Жыццярысы, мартыралогія, успаміны / Аўтар-укладальнік: Ю. Гарбінскі. — Мн.-Мюнхен: Беларускі кнігазбор, 1999. ISBN 985-6318-65-3
Посилання
- Уладыслаў Завальнюк: “Вера ў Бога і нацыянальная ідэя – гарантыя нашай будучыні” // Радіо Свобода. (біл.)