Загальний вагон

Від звичайних плацкартних вагонів відрізняється способом розміщення пасажирів, по троє осіб на нижнє спальне місце, тобто надання спального місця кожному пасажиру не гарантується.

Починаючи з часів перебудови під впливом загального економічного занепаду та занепаду культури виробництва на залізницях СНД склалася практика використання технічно несправних плацкартних вагонів або вагонів, які заплановано списати, як загальних. Зазвичай була несправна система електропостачання вагона (погане освітлення, несправності генераторів, відсутність напруги в розетках для електробритв), не працював один з двох туалетів, в теплу пору року також застосовувалися вагони з несправним контуром опалення.

З відновленням поставок нових пасажирських вагонів ця практика припиняється, і як загальні нині використовуються технічно справні старі плацкартні вагони.

Такий вагон насправді називається міжобласним.

Вагон, обладнаний замість полиць кріслами (старі вагони — диванчиками або навіть дерев'яними гладкими лавками зі столиками між ними; неповною перегородкою поділялися на дві секції) і двома великими багажними полицями над ними уздовж салону. Вагон також має два туалети, купе провідника і бойлер.

При великому попиті на місця в плацкартних вагонах і низькому — на місця в купейних, до поїзда можуть підчіплювати купейний вагон для розміщення пасажирів по класу 3 О (рос. Общему). У цьому випадку кількість місць не перевищує 54 (місткість плацкартного вагона). Таке розміщення надає відносний комфорт — більше повітря, доступні можливості купейного вагона: світло, що включається окремо в кожному купе і двері, що позбавляють від шуму при посадці або від сусідніх пасажирів, що особливо важливо при нічному проїзді. Верхні полиці не демонтуються, формально вони призначені для багажу, але при ліберальності провідників займаються пасажирами як лежачі місця.