Закон Генрі

Закон Генрі — маса m газу, розчиненого в рідині даного об'єму, при сталій температурі пропорційна парціальному тиску р цього газу над розчином

m = K_Гр,

де К_Г — константа Генрі, залежна від природи газу й температури.

Об'єм газу, V_го, розчиненого в нафті, прямо пропорційний об'єму нафти V_но і тиску p, причому об'єми зведено до нормальних умов, тобто

V_го = α_pV_ноp,

де α_p (p) — коефіцієнт розчинення газу в нафті як функція від тиску (часто беруть αp = const).

Закон сформулював у 1803 Вільям Генрі.

При розгляді закону Генрі видно, що будь-який газ має здатність тією чи іншою мірою розчинятися в рідині. Відповідно до закону Генрі, кількість газу, здатного розчинитися, залежить від природи рідини і газу і від зовнішніх умов (тиску, температури).