Закон України «Про електронні комунікації»

Закон України «Про електронні комунікації» Закон України, що визначає правові та організаційні основи державної політики у сферах електронних комунікацій та радіочастотного спектра, а також права, обов'язки та відповідальність фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у відповідній діяльності або користуються електронними комунікаційними послугами.

Про електронні комунікації
Закон України
Загальна інформація
Номер: 1089-IX
Номер проєкту: 3014
Попередній закон: Про телекомунікації, Про радіочастотний ресурс України
Дати
Поданий на розгляд: 5 лютого 2020
Прийнятий: 16 грудня 2020
Підписаний Президентом: 12 січня 2021
Діє/діяв з: 1 січня 2022
Статус: Набирає чинності

Потреба у прийнятті Закону

Чинна Угода про асоціацію України та ЄС передбачає обов'язок України з імплементації до національної правової системи законодавчих актів ЄС у сфері телекомунікацій, в тому числі, нових. План заходів з реалізації стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в ЄС передбачає опрацювання питання щодо інтеграції до внутрішнього ринку ЄС у сфері цифрової економіки. Це потребуватиме відповідності українського законодавства актуальному законодавству ЄС у даній сфері. При розробці Закону за основу були взяті положення Європейського кодексу електронних комунікацій. До прийняття Закону Україна майже не здійснювала практичних кроків щодо імплементації актів права ЄС в сфері телекомунікацій в діюче законодавство.

Проходження законопроєкту

  • Проєкт закону 05.02.2020 поданий групою народних депутатів IX скликання, 20.05.2020 включений до порядку денного.
  • 16.06.2020 прийнятий у першому читанні, а 30.09.2020 в цілому.
  • 29.10.2020 Президент ветував закон та надав свої пропозиції до його тексту.
  • 16.12.2020 Закон підтримано в доопрацьованій редакції.
  • 12.01.2021 Президент підписав Закон.

Структура

Закон великий за об'ємом, складається зі 128 статей у 19-ти розділах:

  • Розділ I. Загальні положення
  • Розділ II. Державне управління і регулювання у сферах електронних комунікацій та радіочастотного спектра
  • Розділ III. Державний нагляд (контроль) за додержанням законодавства у сферах електронних комунікацій та радіочастотного спектра
  • Розділ IV. Загальна авторизація
  • Розділ V. Електронні комунікаційні мережі
  • Розділ VI. Доступ та взаємоз'єднання електронних комунікаційних мереж загального користування
  • Розділ VII. Технічне регулювання електронних комунікацій
  • Розділ VIII. Державне управління та регулювання у сфері радіочастотного спектра
  • Розділ IX. Користування радіочастотним спектром
  • Розділ X. Радіообладнання, випромінювальні пристрої та присвоєння радіочастот
  • Розділ XI. Ресурси нумерації
  • Розділ XII. Аналіз ринків електронних комунікацій
  • Розділ XIII. Універсальні електронні комунікаційні послуги
  • Розділ XIV. Послуги електронних комунікацій та кінцеві користувачі послуг
  • Розділ XV. Конфіденційність електронних комунікаційних послуг
  • Розділ XVI. Захист прав та інтересів кінцевих користувачів послуг
  • Розділ XVII. Відповідальність за порушення законодавства про електронні комунікації
  • Розділ XVIII. Міжнародне співробітництво
  • Розділ XIX. Прикінцеві та перехідні положення.

Основні положення

Закон уточнює термінологію у сфері електронних комунікацій, впроваджує принцип мінімально необхідного та передбачуваного регулювання галузі, а також принципи прозорості, відсутності дискримінації і технологічної нейтральності.

Крім того, запроваджується повідомний принцип реєстрації суб'єктів господарювання у сфері електронних комунікацій; запроваджуються консультації з учасниками ринку з усіх питань, що зачіпають їхні інтереси, та встановлюється процедура подання документів до регуляторного органу в електронному вигляді.

Також передбачається проведення географічних оглядів мереж для побудови карти покриття країни широкосмуговим доступом до інтернету[1].

Для абонентів Закон, крім іншого, передбачає:

  • визначення доступу до інтернету як універсальної послуги у сфері електронних комунікацій, яка покликана забезпечити доступність для населення послуг інтернет;
  • позасудовий захист прав за допомогою НКРЗІ;
  • можливість замовлення окремої послуги поза пакетом;
  • інформування постачальником про мінімальну, середню та максимальну швидкість надання послуги інтернет[2].

Див. також

Примітки

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.