Закон України «Про електронні комунікації»

Чинна Угода про асоціацію України та ЄС передбачає обов'язок України з імплементації до національної правової системи законодавчих актів ЄС у сфері телекомунікацій, в тому числі, нових. План заходів з реалізації стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в ЄС передбачає опрацювання питання щодо інтеграції до внутрішнього ринку ЄС у сфері цифрової економіки. Це потребуватиме відповідності українського законодавства актуальному законодавству ЄС у даній сфері. При розробці Закону за основу були взяті положення Європейського кодексу електронних комунікацій. До прийняття Закону Україна майже не здійснювала практичних кроків щодо імплементації актів права ЄС в сфері телекомунікацій в діюче законодавство.

• Проєкт закону 05.02.2020 поданий групою народних депутатів IX скликання, 20.05.2020 включений до порядку денного.
• 16.06.2020 прийнятий у першому читанні, а 30.09.2020 в цілому.
• 29.10.2020 Президент ветував закон та надав свої пропозиції до його тексту.
• 16.12.2020 Закон підтримано в доопрацьованій редакції.
• 12.01.2021 Президент підписав Закон.

Закон великий за об'ємом, складається зі 128 статей у 19-ти розділах:

• Розділ I. Загальні положення
• Розділ II. Державне управління і регулювання у сферах електронних комунікацій та радіочастотного спектра
• Розділ III. Державний нагляд (контроль) за додержанням законодавства у сферах електронних комунікацій та радіочастотного спектра
• Розділ IV. Загальна авторизація
• Розділ V. Електронні комунікаційні мережі
• Розділ VI. Доступ та взаємоз'єднання електронних комунікаційних мереж загального користування
• Розділ VII. Технічне регулювання електронних комунікацій
• Розділ VIII. Державне управління та регулювання у сфері радіочастотного спектра
• Розділ IX. Користування радіочастотним спектром
• Розділ X. Радіообладнання, випромінювальні пристрої та присвоєння радіочастот
• Розділ XI. Ресурси нумерації
• Розділ XII. Аналіз ринків електронних комунікацій
• Розділ XIII. Універсальні електронні комунікаційні послуги
• Розділ XIV. Послуги електронних комунікацій та кінцеві користувачі послуг
• Розділ XV. Конфіденційність електронних комунікаційних послуг
• Розділ XVI. Захист прав та інтересів кінцевих користувачів послуг
• Розділ XVII. Відповідальність за порушення законодавства про електронні комунікації
• Розділ XVIII. Міжнародне співробітництво
• Розділ XIX. Прикінцеві та перехідні положення.

Закон уточнює термінологію у сфері електронних комунікацій, впроваджує принцип мінімально необхідного та передбачуваного регулювання галузі, а також принципи прозорості, відсутності дискримінації і технологічної нейтральності.

Крім того, запроваджується повідомний принцип реєстрації суб'єктів господарювання у сфері електронних комунікацій; запроваджуються консультації з учасниками ринку з усіх питань, що зачіпають їхні інтереси, та встановлюється процедура подання документів до регуляторного органу в електронному вигляді.

Також передбачається проведення географічних оглядів мереж для побудови карти покриття країни широкосмуговим доступом до інтернету[1].

Для абонентів Закон, крім іншого, передбачає:

• визначення доступу до інтернету як універсальної послуги у сфері електронних комунікацій, яка покликана забезпечити доступність для населення послуг інтернет;
• позасудовий захист прав за допомогою НКРЗІ;
• можливість замовлення окремої послуги поза пакетом;
• інформування постачальником про мінімальну, середню та максимальну швидкість надання послуги інтернет[2].

• Інтернет-комунікація
• Мережеве спілкування
• Європейський кодекс електронних комунікацій
• Інформаційно-комунікаційні технології