Закон історичного розвитку біологічних систем
Зако́н істори́чного ро́звитку біологі́чних систе́м — це закон, згідно з яким розвиток біологічних систем є результат збільшення ефекту зовнішньої роботи біосистеми (впливу організму на середовище) у відповідь на отриману із зовнішнього середовища одиницю енергії. Відкрито Е. Бауером (1935). Цей закон відомий також як принцип максимуму ефекту зовнішньої роботи.
Джерела
- Дедю И.И. Экологический энциклопедический словарь. — Кишинев: Гл. ред. Молдавской советской энциклопедии. — 1989. — 406 с. Архів оригіналу за 9 листопада 2014.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.