Замок Кастелмартір

Замок Кастлмартір (англ. Castlemartyr, ірл. Baile na Martra) — замок Балє на Мартра — один із замків Ірландії, розташований в графстві Корк, за 6 миль на схід від міста Корк, за 10 миль від селища Мідлтон, за 4 милі на захід від селища Юггал. Замок лежить в руїнах, поруч біля нього є палац XVIII століття. Поруч є однойменне селище. Біля цього місця є багато пам'яток історії, архітектури, археології.

Герб графів Шеннон.
Генрі Бойл — І граф Шеннон.

Історія замку Кастмартір

На місці замку, а потім селища Кастлмартір люди жили ще в часи бронзового віку. Збереглася група з 6 курганів в районах Балліндініс, Балліворішін, Кнокейн. В часи залізного віку тут була споруджена фортеця — типу так званих кельтських «круглих фортець» або рах (ірл. — rath). Цю фортецю збудував місцевий ірландський клан для захисту своїх земель та худоби від інших кланів. Фортеця являла собою земляний вал круглий в плані, укріплений каміннями і колодами. У середині кола розташовувались житлові будинки. Залишки аналогічних споруд збереглися біля селищ Могейлі, Кілруш, Кураг, Баллігіббон, Паркнайла, Рахаха, Кілбрі, Баллібатлер, Дромада Мор.

У часи експансії вікінгів VIII—IX століть вікінги заснувати поселення та фортеці в Дубліні, в Вексфорді, Вотерфорді, Лімеріку. Є джерела, зокрема рукопис «Пайп Ролл Клойн», де повідомляється про наявність укріпленого поселення вікінгів — так званого вілл (норв. — vill) в Кастлмартір. Потім на цьому місці був укріплений монастир, від якого збереглося кладовище, навколо якого виросло селище. На цьому місці були дві католицьких парафії — Кахірултан та Баліюхтерa, що існували біля 1300 року. У той час землі Кахірултан оцінили в 3 марки, а Баліюхтерa в 5 марок. У 1364 році був здійнений запис, де зазначається, що Річард Кердіф володіє землями Вілл-Мартір, забезпечує орендарів захистом і має тут замок. Цей замок у середині XV потрапив у володіння Фіцджеральдів (Джеральдинів). Цей замок був відомий також під назвою Леперстоун, як стверджує історик Сміт. Інший історик — Льюїс стверджує, що замок і церква Балліюхтера були побудовані в 1549 році і були знищені під час придушення Олівером Кромвелем повстання за незалежність Ірландії 1641—1652 років. Інші факти доводять, що церква і замок були в руїнах ще в 1615 році, а побудовані були в 1539 році.

Цими землями в XVI столітті володіли Фіцджеральди — гілка Фітцджеральдів, що володіла баронством Імокіллі. Тут вони збудували замок, який назвали Кастмартір. Цей замок атакував і захопив сер Генрі Сідней — лорд-депутат Ірландії. Фіцджеральд Імокіллі був відомий як Мадрай на Фола (ірл. — Madraí na Fola) — «Собака Крові» завдяки жорстокості, які він проявив для утримування земель баронства.

Є легенда про ці землі і замок, згідно якої в XV столітті у цих місцях жив велетенський дикий кабан, який тероризував територію. Він мав своє лігво в Кнокейн або Кнок на Холлаг — на «Горі Кабана». Тодішній володар цих земель запропонував винагороду тому, хто здолає кабана. І один з чоловіків з роду Фіцджеральд зробив це. Йому було даровано ці землі і він розмістив малюнок кабана на своєму гербі.

Під час повстання Десмонда місцевий Фіцджеральд підтримав повстанців і воював проти англійської армії королеви Єлизавети І. Фіцджеральди сформували Лігу Джеральдинів і довгий час воювали проти англійської влади за незалежність Ірландії. У 1581 році граф Ормонд захопив землі Імокіллі. У замку Кастлмартір він захопив в полон стару матір сенешала Джона Фітц-Едмунда і повісив її на стіні замку. Фітцджеральди та Фітц-Едмунди після придушення повстання втратили ці землі. Землі і замок отримав у володіння сер Волтер Рейлі. Фітц-Едмунд був захоплений в полон і кинутий за ґрати в Дублінський замок в 1585 році де і помер. У 1602 році ці землі перейшли у володіння Річарда Бойла — І графа Корк, предка графів Шеннон. Серед руїн церкви Балліюхтера зберігся так званий «Камінь Кабана» з рельєфом. Біля церкви збереглася могила Річарда Бойла — IV графа Шеннон, що помер у 1868 році. На могильному камені напис: «Сумна дружина поставила цей камінь у пам'ять про найкращого з чоловіків».

Більше 200 років цими землями володіла родина Бойл, що отримала титул графів Шеннон. Під час так званих Вільямітських (Якобітських) війн у 1689 році замок Кастлмартір став базою протестантів, що воювали проти короля-католика Якова (Джеймса) ІІ. Але ці загони були швидко розбиті військом Джастіна Мак Карті.

Після смерті Оррері в 1679 році титул успадкував його старший син. Другий син Оррері мав 4 синів: Роджера, Генрі, Чарльза, Вільяма. Генрі став членом Таємної Ради Ірландії, спікером палати громад парламенту Ірландії, канцлером казначейства та головою Верховного суду Ірландії. У 1756 році ця родина отримала титули барон Кастлмартір, віконт Бойл, граф Шеннон. Вони виділили землю для будівництва нової цркви — церкви Святої Анни, коли стара церква Балліюхтера зруйнувалась і була частково розібрана на будівельні матеріали.

Генрі Бойл — І граф Шеннон побудував східну частину будинку, що зберігся до нашого часу. Він намагався розбудувати маєток в 1734—1764 роках. Після його смерті в 1764 році маєток успадкував син Річард.

Під час війни за незалежність Ірландії 1920—1922 років замок став ареною поїв ІРА та англійської армії.

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.