Захоплення Адена (1548)

Захоплення Адена в 1548 році — захоплення стратегічного порту на вході до Червоного моря османським флотом на чолі з адміралом Пірі-реїсом, що відбулось 26 лютого 1548 р., під час другої військово-морської експедиції османського флоту в Індійському океані[1].

Аден в 1572 р. Європейська гравюра

Передумови

Аденська гармата Хадима Сулейман-паші, відлита Мохаммедом ібн Хамзою в 1530–31 рр. для індійської експедиції османського флоту. Перевезена після захоплення Адена в 1839 році Генрі Смітом з HMS Volage до Лондонського Тауера .

Османський флот вперше захопив контроль над Аденом в 1538 році[2], під час першої експедиції османського флоту в Індійський океан, організованої султаном Сулейманом Пишним. Тоді османський флот на чолі з адміралом Хадимом Сулейман-пашею зазнав невдачі під час облоги португальського Діу у вересні 1538 року, але на зворотному шляху османам вдалось захопити Аден, що стратегічно розташований на вході до Червоного моря. Османи укріпили місто і залишили в ньому 100 гармат[3].

Захоплення Адена забезпечило османам контроль над входом до Червоного моря і створило зручну базу для організації нападів на португальські володіння на західному узбережжі Індії. Використовуючи Аден як опорну базу, Сулейман-паші вдалося також захопити Сану і взяти під контроль решту території Ємену[4].

В 1540-х роках, внаслідок повстання місцевого населення в Адені, місто звільнилось від османського контролю і місцевий шейх налагодив відносини з португальцями, які встановили над містом власний протекторат[5]. В результаті контролю над Аденом португальський флот отримав доступ до Червоного моря і навіть тимчасово взяв в облогу Джидду (в сучасній Саудівській Аравії). Падіння Джидди відкривало б португальцям прямий доступ до священних мусульманських міст Мекки і Медини, що нанесло б непоправимий удар по авторитету та престижу Османської імперії, яка нещодавно взяла ці святині під свій контроль.

Битва між португальською і османською флотиліями в Індійському океані

З метою відновлення османської влади в Червоному морі та в Ємені, було організовано другу індійську експедицію османського флоту. Керівником експедиції Сулейман Пишний призначив досвідченого адмірала Пірі-реїса, який брав участь ще в переможних для османського флоту битвах при Зонкйо і Модоні під час османсько-венеційських війн 1499—1503 років та в захопленні Родосу в 1522 році. На момент початку компанії Пірі-реїсу було біля 85 років.

Битва

Османський флот у складі 60 кораблів прибув до Адену 15 листопада 1547 року. Опір османам очолював місцевий ватажок Алі бін Сулейман аль-Тавлакі. Після його загибелі керівництво захистом Адена перейшло до його сина Мохаммеда, який продовжував чинити опір до прибуття з Індії невеликого португальського флоту 19 січня 1548 р. Однак Пірі-реїс змусив португальський флот відступити до Сайли, де османам вдалось спалити усі португальські кораблі і захопити 120 моряків в полон. Аден, що залишився без португальської допомоги, капітулював 26 лютого 1548 р[6].

Напад португальських кораблів на Джидду

Наслідки

Внаслідок захоплення Адена османам вдалось остаточно витіснити португальців з Червоного моря і забезпечити важливі міста Аравійського півострова — Джидду, Мекку та Медину від ризику подальших португальських нападів.

В 1552 році османський флот під керівництвом Пірі-реїса продовжив розвивати успіх і захопив місто Маскат на узбережжі Оману. Але згодом португальцям вдалось відбити напад османів на Ормуз, що стало переломним моментом цієї компанії. Після невдалої облоги Ормуза, Пірі-реїс змушений був відвести османський флот в Перську затоку і залишити кораблі в Басрі. Це рішення коштувало йому життя, оскільки після повернення до Єгипту його було заарештовано і страчено за наказом зі Стамбула.

Відсутність контролю над Аденом назавжди залишилось Ахіллесовою п'ятою португальського плану по контролю над торгівлею прянощами в усьому Індійському океані, розробленому ще на початку XVI ст. Афонсу де Албукерке. Альтернативою португальському морському шляху навколо Африки залишалась можливість доставляти прянощі з Південної та Південно-Східної Азії в середземноморський регіон через Червоне море, що через відсутність контролю над Аденом залишилось поза контролем португальців.

Див. також

Примітки

Ezel Kural Shaw. «History of the Ottoman Empire and modern Turkey». стор. 106—107.
The history of Aden, 1839-72 by Zaka Hanna Kour, ст. 2
Halil İnalcik. «An economic and social history of the Ottoman Empire». с. 326.
The history of Aden, 1839-72 by Zaka Hanna Kour p. 2
R. B. Serjeant, The Portuguese off the South Arabian Coast, Hadrami Chronicles, Oxford, 1963, ст. 20.
Ertuğrul Önalp (12 December 2013). «Pîrî Reis'in Hürmüz Seferi ve İdamı Hakkındaki Türk ve Portekiz Tarihçilerinin Düşünceleri» [The Military Expedition of Piri Reis to Hormuz and the Considerations of Turkish and Portuguese Historians About his Execution] (PDF) (турецькою). ст. 5. Archived from the original (PDF) on 12 December 2013.

Джерела

Casale, Giancarlo (2010). The Ottoman Age of Exploration. Oxford: Oxford University Press. ISBN 978-0-19-537782-8.

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] Ezel Kural Shaw. «History of the Ottoman Empire and modern Turkey». стор. 106—107.

[2] The history of Aden, 1839-72 by Zaka Hanna Kour, ст. 2

[3] Halil İnalcik. «An economic and social history of the Ottoman Empire». с. 326.

[Kour-4] The history of Aden, 1839-72 by Zaka Hanna Kour p. 2

[5] R. B. Serjeant, The Portuguese off the South Arabian Coast, Hadrami Chronicles, Oxford, 1963, ст. 20.

[6] Ertuğrul Önalp (12 December 2013). «Pîrî Reis'in Hürmüz Seferi ve İdamı Hakkındaki Türk ve Portekiz Tarihçilerinin Düşünceleri» [The Military Expedition of Piri Reis to Hormuz and the Considerations of Turkish and Portuguese Historians About his Execution] (PDF) (турецькою). ст. 5. Archived from the original (PDF) on 12 December 2013.